Чи полізла у горло канапка від Пінчука?..

Щороку наприкінці січня у невеличкому швейцарському містечку Давос високо у горах проходить традиційний Всесвітній економічний форум.


Подискутувати на різні актуальні, злободенні теми приїжджають найвпливовіші люди світу — чинні і колишні керівники держав, впливові політики, найбагатші бізнесмени. Одне слово, світова еліта, вершки суспільства... Протягом останніх десяти років один з  українських олігархів, зять колишнього президента України Леоніда Кучми Віктор Пінчук організовує в рамках цього форуму так званий сніданок (“український ланч”), куди запрошує політиків та  підприємців зі світовими іменами. Гостями Пінчука у Давосі свого часу були Карл Більдт, Александр Кваснєвський, Броніслав Коморовський, Кріс Паттен, Джордж Сорос, Домінік Стросс-Кан... Ну і, звичайно, українські ВІПи: від керівників держави до відомих журналістів. Зазвичай гості обговорюють “тенденції розвитку України”. Для Пінчука цей сніданок — статусний захід. У такий недешевий спосіб, вочевидь, підвищує власну самооцінку...

У попередні роки до Пінчука на сніданок обов’язково навідувався президент України зі свитою (були там і Ющенко, і Янукович, і Порошенко). Думаю, і цього року глава держави не оминув би цю подію, якби Пінчук за кілька тижнів до форуму раптом не вирішив розродитися дивною статтею у впливовому американському виданні Wall Street Journal, де, по суті, закликав Україну задовольнити усі “хотєлки” Росії. Якщо раніше українці ставились до Пінчука індиферентно, то після капітулянтської статті ставлення до нього різко змінилося. Відтак для українських можновладців і політиків, які зазвичай приймали запрошення на його захід, цьогорічний сніданок у Пінчука став своєрідним тестом. Тестом на власну позицію щодо подій на Донбасі. Грубо кажучи, пішов на ланч до Пінчука — значить, толеруєш його погляди, не пішов — категорично не сприймаєш.

Президент Порошенко сніданок Пінчука проігнорував. Відмовилась від запрошення і віце-прем’єр Іванна Клімпуш-Цинцадзе. Як, втім, і більшість запрошених народних депутатів. У тому числі і віце-спікер парламенту Оксана Сироїд. Єдиний з офіційних державних осіб, хто погодився уважити Пінчука, — міський голова Києва Віталій Кличко. А серед народних депутатів (якщо не враховувати представників Опозиційного блоку) - Сергій Лещенко. Ба більше. Тих, хто бойкотував сніданок від Пінчука у Давосі, розкритикував. «Бойокот — це інфантильна позиція. Політик найнятий на роботу, аби відстоювати інтереси виборців та інтереси нації. А бойкот — це просто поза», - прокоментував свою позицію Сергій Лещенко. Він вважає, що неправильно уникати дискусії. Навпаки, варто було б прийти і доводити свою позицію.

Питання — кому і що доводити? Власне, на думку багатьох експертів, головна мета провокативної статті Пінчука полягала у тому, аби втягнути українців, зокрема і українську владу, у полеміку з приводу можливих компромісів. Усі “компроміси”, озвучені Пінчуком, грають на руку Росії. Як, наприклад, тимчасова відмова від євроінтеграції та вступу у НАТО (нагадаю відому приказку, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове) чи проведення виборів на окупованих територіях у нинішніх реаліях (а це, по суті, узаконення бандитської влади та утримання цих територій коштом українського бюджету). Зрештою, компроміс - це взаємні поступки, а не футбол в одні ворота. Інакше це називається по-іншому: здача національних інтересів, капітуляція, поразка, відступ тощо.  А те, що робить Пінчук та в унісон йому підспівує Надія Савченко, яка запропонувала Україні, по суті, “обміняти” Крим на Донбас, називається “підігравання ворогу”. Втягуватися у цей сценарій, дискутувати з цими людьми — також мимоволі підігравати ворогу. Дивно, що Сергій Лещенко цього не розуміє. Чи вдає, що не розуміє...

Зрештою, якщо хтось і хоче подискутувати з Пінчуком про умови капітуляції, то спокійно може це зробити на якомусь українському ток-шоу. І дискутувати можна лише про розмір компенсації з боку Росії щодо завданих нам збитків. Для цього не треба їхати за тисячі кілометрів далеко у гори. А смачно і сито поснідати можна і на власній затишній кухні...