У Свірзькому замку: "Нікого не пущу, бо в мене караоке...”

Хіба може так бути, аби такий красень-замок стояв зачинений, закинутий, фактично нікому не потрібний?

Маршрутом вихідного дня став для мене у неділю Свірзький замок. Соромно зізнатися, але побував я там уперше в житті... Бачив цей прекрасний замок раніше тільки на телеекрані: у радянському серіалі “Три мушкетери” унікальна середньовічна споруда “зіграла” Бетюнський монастир (саме там підступна міледі-Терехова отруїла Констанцію-Алфьорову).

Свірзький замок зовсім поруч зі Львовом: від Бібрки, до якої зараз їхати одне задоволення (трасу нещодавно відремонтували), ще десь чверть години. Краєвиди дорогою фантастичні! Спуски, підйоми, навіть віражі, а довкола ліси - такі собі маленькі Карпати. А коли на черговому спуску зліва по курсу раптом “виринає” з-за ставка Свірзький замок, голову просто “зносить”! Замок ідеально вписаний у ландшафт, це діамант, що увінчує досконалу корону довколишньої природи... Як на мене, це найкрутіший замок Львівщини, архітектурна перлина не те що українського - європейського рівня.

Довкола замку чудовий парк, у якому вас зустрічає... ще один герой “Трьох мушкетерів”. Пам'ятаєте бастіон Сен-Жермен, у якому на парі оборонялися браві мушкетери? Він стоїть у парку за кількадесят метрів від мосту, що веде до головної брами замку... Біля неї, на жаль, на зміну приємним враженням прийшло глибоке розчарування. Уявіть собі, до Свірзького замку... нікого не пускають. Група туристів, що юрмилася біля воріт, слізно просила пана, який назвався директором, пустити їх усередину бодай на кілька хвилин. “Ми ж до вас за триста кілометрів їхали! Таким ставленням ви демонструєте свою неповагу”, - аргументували туристи. Але директору (якщо це справді був він) усі ці прохання були по цимбалах. “Сьогодні вихідний, - відрізав, вішаючи на браму замок. (Чим просто “вбив” туристів: а коли ж по замках їздити, як не у вихідні?). - Замок під током (?), бо караоке”.

Пан, який назвав себе директором.

Красень-замок, як з'ясувалося, “мертвий”. На відміну від Олеського замку  чи замку Паланок у Мукачевому, у Свірзькому взагалі нічого не відбувається. Немає ані екскурсій територією і приміщеннями замку, ані постійної чи бодай тимчасової експозиції. Немає тут ані готелю, ані ресторану чи принаймні кав'ярні. Зрештою, біля замку не знайдете навіть елементарної інформації про багату історію середньовічної споруди. Біля брами висить металева табличка “УРСР. Пам'ятка архітектури. 1484 рік” - оце й усе... Підозрюю, пану, який назвався директором, туристи в замку особливо не потрібні. Йому і зйомок телепрограми “Караоке на селі” (відбувалися поблизу замку) вистачає. Але хіба може так бути, аби такий красень-замок стояв зачинений, закинутий, фактично нікому не потрібний?

“Погугливши” в інтернеті, з'ясував, що філію Львівської галереї мистецтв покійний Борис Возницький хотів організувати спочатку не в Олеську, а саме у Свіржі. Але на той час Свірзький замок уже був “забитий” Спілкою архітекторів. У радянський час замок трохи ремонтували, за часів незалежної України також, але до ладу так і не довели... Згодом Свірзький замок, а також замкові руїни в Тартакові й Старому Селі передали в концесію. Далі сліди втрачаються: чи то замок і далі у розпорядженні невідомого концесіонера, чи повернутий попередньому власнику (державі? Спілці архітекторів?), не зрозуміло... Та хай був би у концесії - аби тільки в замку вирувало життя! У сусідній Польщі в таких спорудах і конференції проводять, і готелі облаштовують, і музичні фестивалі організовують. Хіба не ясно - “мертвий” замок рано чи пізно розвалиться, перетвориться на ще одну руїну! І наші нащадки цієї невимовної краси вже не побачать...