Відмучилися...

Пояснювати провал збірної на футбольному Євро самою лише психологією ― неправильно. Хіба не було тренерських помилок із визначенням оптимального складу? Були, та ще й які!

Збірна Україна - єдина команда футбольного Євро-2016, яка програла усі три матчі групового етапу. А якщо Австрія 22 червня заб'є бодай один м'яч Ісландії, то “синьо-жовтим” належатиме ще одне “досягнення”: єдина команда Євро, яка поїхала додому без жодного забитого голу... Цвяхом у труну сподівань українських уболівальників стала навіть не третя поразка, від збірної Польщі, а заміна, яку на останніх хвилинах матчу зробив головний тренер “синьо-жовтих” Михайло Фоменко. У ситуації, коли треба було йти на останній штурм воріт суперника і забивати гол престижу, Михайло Іванович поміняв... єдиного форварда Зозулю - на опорного півзахисника Тимощука. Фактично на оборонця... Якщо це не маразм, тоді що?

Фоменко каже, усі проблеми збірної на французькому Євро - через психологію. Начебто конфлікти між гравцями різних українських клубів (“Динамо” й “Шахтаря”, “Дніпра” й “Зорі”) у національному чемпіонаті розвалили той колектив, який раніше був у збірній. А зібрати його докупи наставники команди, як не старалися, так і не змогли... Може, це й справді так. Але пояснювати провал збірної на Євро самою лише психологією ― неправильно. Хіба не було тренерських помилок із визначенням оптимального складу? Були, та ще й які! Ну як можна було міняти Селезньова, який хоча б намагався загрожувати воротам північних ірландців, на Зозулю? Коли захисники майже двометрові, невисокий форвард мало що може зробити. Ну хіба що Мессі - але Зозулю, при всій до нього повазі, порівнювати з Мессі важко... І загалом, чому навіть тоді, коли нам конче треба забивати, збірна Україна грає з одним, але не з двома-трьома нападниками? Височенний форвард Будківський увесь Євро просидів на лаві запасних... Нарешті, тільки проти поляків випустили Ротаня, і той був найкращим у складі нашої збірної. Можливо, якби грав проти німців, і особливо проти північних ірландців, ті поєдинки склалися би по-іншому. Але замість Ротаня Фоменко випускав на поле інших, безпорадних футболістів...

Абсолютно нічого не показали наші головні “зірки” - Ярмоленко і Коноплянка. Обидва виглядали втомленими і абсолютно передбачуваними. При цьому, їх все рівно накривали по два-три гравці суперника, тобто певний простір для атакувальних дій у центрі в нашої збірної з'являвся. Ось тільки ні Гармаш, ні Коваленко, ні Зінченко не змогли той простір використати... Перед Євро багато говорили про те, в який саме західний клуб поїде після чемпіонату Європи Ярмоленко. Тепер, здається, шанси на перехід Андрія у якусь пристойну команду впали до нуля. Принаймні, вболівальники англійського “Евертона” вже активно “банять” його кандидатуру, - а нещодавно буквально мріяли про те, аби Ярмоленко підписав контракт із “ірисками”... Перспективи Коноплянки в іспанській “Севільї”, де змінився головний тренер, після Євро виглядають непевними.

Михайло Іванович іде. І це добре - національній збірній потрібен новий головний тренер. Найкращою кандидатурою є, без сумніву, Мирон Маркевич, але наставник “Дніпра” каже, очолювати збірну не хоче. Найімовірніше, просто точно знає, що його не призначать, бо для керівництва Федерації футболу України він чужий... Зате Андрій Шевченко для ФФУ - свій у дошку, бо ж колишній динамівець. Саме Шева, подейкують, має найкращі шанси на те, аби стати біля керма збірної. Футболіст він був великий, таких у нас зараз немає. Але хороший футболіст і хороший тренер - дві великих різниці, як кажуть в Одесі. Тренерського досвіду Шевченко не має жодного! Хотів би помилитися, але не віриться в те, що на посту головного тренера збірної Андрій буде успішним.

Так чи інакше, тягнути з призначенням наставника збірної нікуди. Уже у вересні “синьо-жовті” зіграють перші матчі відбірного циклу до Мундіалю-2018. Суперники в нашій групі серйозні - зіркова Хорватія (щойно обіграла саму Іспанію), міцні Ісландія і Туреччина. А хіба з Фінляндією чи навіть Косовом буде легше? Північна Ірландія довела, що шапками у Європі нікого не закидаєш. І колишніми перемогами, і навіть супер-ветераном Тимощуком не налякаєш.