Як Надія Савченко «голубом миру» стала...

В ефірі “Радіо Ера” на запитання ведучого Матвія Ганапольського про шляхи вирішення конфлікту на Донбасі народний депутат Надія Савченко приголомшила Україну своєю відповіддю.

Вона запропонувала вийти на прямі переговори з ватажками проросійських терористичних військ, без третіх осіб. І, оскільки президенту Порошенку не випадає сідати з цими бандитами за стіл переговорів, вона сама готова з ними домовлятися. «Пан Захарченко і пан Плотницький можуть позиціонуватися  - з мене корона не впаде - як народні депутати від «ДНР» та «ЛНР». Я готова з ними говорити», -  заявила Савченко. І додала, точніше, добила українців фразою: «І давайте усміхнемося один одному і все у нас вийде».

Почути з уст Героя України, яка після двох років путінських застінків стала для українців символом незламності, мужності, безкомпромісності, таким собі беззаперечним моральним авторитетом, новим кумиром і месією, пропозицію  сідати з терористами за  стіл переговорів, думаю, ніхто не очікував. На “голуба миру” Савченко аж ніяк не тягнула. І раптом такий несподіваний пасаж. Що це було? Хто її напоумив чи уповноважив? Чи не забагато вона на себе бере? Народ, м’яко кажучи, спантеличений. 

Допоки ці питання залишатимуться без відповіді, народ будуть “терзать смутные сомнения”...  Пропозиція Савченко говорити “на рівних” з ватажками бойовиків — це явне підігрування Росії. Ця ініціатива цілком лягає у канву кремлівської концепції, яка зводиться до того, що на Донбасі — винятково громадянський конфлікт, Росія тут ні до чого, її військ там немає, тому до Путіна і до Росії з боку світової спільноти не повинно бути жодних претензій. Тепер у Кремлі будуть кивати у бік Савченко і казати, що навіть вона розуміє, що це внутрішня справа українців.  Європі слід дослухатися до авторитетної думки знаменитої українки і дати Росії  спокій. До речі, резонансна заява Надії була для Кремля як ложка до обіду, точніше, до саміту НАТО, який пройде у липні у Варшаві. Саме там остаточно  вирішуватиметься доля санкцій проти Росії. Наразі Захід заявляє, що санкції будуть продовжені, але Кремль сподівається (і небезпідставно), що їх буде пом’якшено. Можливо, позицію Савченко там також врахують?

 Власне, вразив не лише  факт, що Савченко вирішила вступити у персональний діалог з Захарченком і Плотницьким (цю ініціативу ще можна якось пояснити гуманними намірами витягнути з полону наших хлопців), а  те, як вона охарактеризувала цих нелюдів. «Нехай позиціонуються як народні депутати від «ДНР» та «ЛНР»,- сказала Савченко. Тобто вона, по суті, їх вже легалізувала. Зробила те, чого відчайдушно домагається Кремль, нав’язуючи нам через європейських посередників так звані вибори на Донбасі. Тепер, за великим рахунком, і вибори не потрібні (зрештою, ніхто б їх у найближчі роки і не проводив), адже сама Надія Савченко вже і реабілітувала, і легалізувала ватажків самопроголошених республік.  Хоча з її слів виходить, що ніякі вони не самозванці, не самопроголошені, а “народні депутати”, які “представляють якусь частину українського населення”. По суті, такі, як вона сама. Вона підтягнула їхній статус з рівня військових злочинців до свого рівня! При цьому Савченко не може не розуміти, що ці лідери бандформувань аж ніяк не представляють “якусь частину українського населення”, а є кремлівськими маріонетками.    Звичайно, можна було б списати на політичну незрілість  новоспеченого народного депутата, мовляв, “ляпнула, не подумавши”. Або на те, що дворічна  ізоляція її дезорієнтувала і вона не до кінця розуміє наслідки безвідповідальних політичних заяв.  Але на емоційний, імпульсивний вислів її ініціатива не схожа. Її заява виглядає продуманою і навіть наперед узгодженою. Головне питання, з ким? Боюсь, не з Порошенком. Бо “пас” від Савченко якось дуже гармонійно прийняли ватажки бойовиків. Захарченко, який тиждень тому  погрожував “шльопнути” Савченко, якщо вона з’явиться на Донбасі, раптом змінив гнів на милість і люб’язно прийняв несподівану пропозицію ідейного ворога.  До прямого діалогу з Україною через Савченко вже закликав і один з представників бойовиків “ДНР” Денис Пушилін.

В одну мить бездоганна репутація Надії перетворилась на неоднозначну. Відверто кажучи, я не сподівалась, що це станеться так швидко. У тому, що Надія робитиме грубі політичні помилки, мало хто сумнівався. І особливості характеру, і брак політичного досвіду, точніше, його відсутність, рано чи пізно мали до цього призвести. Але враховуючи драматичну історію Надії, їй би багато що пробачали. Багато що, але не все! Остання заява може стати фатальною помилкою політика Надії Савченко. Значна частина українців тепер серйозно замислиться, чи у заручниці Путіна не виробився стокгольмський синдром?