Українці і росіяни не «єдиний народ», бо різний генетичний код

«Коли президент Порошенко каже, що росіяни ніякі нам не брати, це хіба дружньо?»  - каже Лавров. Можна припустити, що він грає вар’ята. Але це було б надто спрощене пояснення. Насправді це чергова цинічна спроба підміни понять за принципом: з хворої голови на здорову. 

Про особливості генотипів росіян і українців, які глибоко історично далеко не ідентичні, найкраще розкажуть українські історики та етнографи. Наголошую, саме українські, оскільки більшість російських істориків протягом багатьох століть свідомо фальсифікували й спотворювали і власну історію, і історію сусідніх народів. Зокрема, українців, на догоду створенню міфу про «єдиний народ» (нині улюблений вислів Путіна). До речі, в 2007 році харківські науковці провели ретельні генетичні дослідження і з’ясували, що геном українців найближчий до генома хорватів, чехів і поляків. Натомість генетичну основу російського народу, а відтак його психологію і ментальність, склали близько 50 племен монгольського, угро-фінського та іранського походження. Звідси й  ростуть ноги жорстокості та психології підкорення і завойовництва. Про це, зокрема, пише український історик Святослав Семенюк.

По суті, протягом століть російські правителі тільки тим і займалися, що ламали через коліно український генетичний код. Саме цим пояснюються чисельні акти геноциду українців. А коли і це не давало бажаного результату, намагалися змішати свій код з українським. Навіть радше не змішати, а привласнити його собі. Але значно простіше вкрасти й  привласнити собі назву країни (як це зробив Петро І, назвавши Московське царство Руссю, Росією), ніж знищити українську самоідентичність. Знищити не вдавалося століттями. Українці у всі часи відчайдушно чинили опір. Спроба Мазепи вберегти генетичний код від поступового винищення московським царатом під керівництвом Петра Першого завершилася кривавою розправою. Достатньо згадати напад царського війська на Батурин, коли вирізали українців від малого до великого. Хіба це був не геноцид? 

А близько 300 циркулярів щодо витіснення та знищення української мови? Хіба це не спроби зламати генетичний код українців? Як писала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову» . В українців мову успішно відбирали як за часів царизму, так і в радянський період. А спроби вже у незалежній Україні хоч якось захистити державну мову навіть багатьма українцями не сприймались (генетичний код їм таки пошкодили). Росіяни ж трактували це не інакше як загрозу для російської мови, яка, на жаль, досі в Україні залишається панівною. 

Та найбільш жахливим прикладом спроби знищити генетичний код українців є, звичайно, Голодомор 1932-33 років минулого століття. Кумир Путіна Сталін вирішив не церемонитися. Це була спроба остаточно зламати український дух і вбити здатність українців чинити опір. Коли ж спроби «зачистити», викоренити українську ідентичність провалились, радянська влада пішла іншим шляхом. Вирішила сформувати «нову історичну спільність» - радянський народ. Хотіли зробити такий собі вінегрет, де намагалися  перемішати усі народи, які заграбастала радянська імперія. Водночас у резервацію заганялася українська мова, спотворювалась історія України (з неї з м’ясом виривали цілі сторінки, а інші сторінки переписували). Але все марно. Ні царизм, ні більшовизм, ні путінська агресія не вбили українського духу. Генетичний код проявлявся і за часів козаччини, і в період УНР, і під час спротиву радянській колективізації, і в період боротьби УПА за свою державу, і в русі шістдесятників, і на зламі 80-90-х років  минулого століття, коли була відновлена українська незалежність, і під час двох Майданів - Помаранчевої революції та Революції гідності. 

Найсвіжішим прикладом сили українського духу є новітні герої України - Надія Савченко і Олег Сенцов. Новітніх героїв багато - це і герої Небесної сотні, і десятки тисяч українців, які захищають нашу землю від агресора, але Савченко й Сенцов стали символами незнищенності українського генетичного коду.