Наша міліція «швидша» за «швидку»

Не знаю, як там «нульцева» столична поліція справляється, а нашу, львівську, хіба по смерть посилати. Україна вже півтора року живе, як на пороховій бочці, а до «суперменів» у погонах це, схоже, так і не дійшло. Донбас, мовляв, від українського заходу – далеко, хвиля тероризму сюди не докотиться, навіщо з пильністю й оперативністю напрягатися? Знаєте, що таке посилений режим несення міліцейської служби по-львівськи? Це коли на сигнал про підозрілий предмет біля багатоповерхівки наші доблесні захисники «мчать»... 30 хвилин.


Ця історія сталася саме того дня, коли у Львові пролунали вибухи у двох опорних пунктах міліції. Вийшовши на балкон, моя свекруха побачила за кілька метрів від будинку «нічийну» сумку. Знахідка підозрілою здалася: сумка акуратна (як нова), недешева, з висувною ручкою — і раптом без господаря під балконом опинилася. Наслухавшись про ранкові вибухи, свекруха взялася до міліції телефонувати. Хвилин 10 додзвонитися намагалася, але там той кінець дроту то короткі гудки видавав, то «піпікав» після довгих (так, наче трубку підносили й тут же клали).

Після наполегливого «трезвону» нарешті відреагували. Тільки, як в анекдоті про сторожа у зоопарку, який розповідав, як черепахи з вольєра втекли. «Відчинив клітку, — каже, — а вони як ламанулися!». Так і міліціонери на виклик «ламанулися» — приїхали через півгодини. Зранку — два вибухи, через кілька годин — сигнал про підозрілу сумку у житловому районі, а «погононосцям» — хоч би що: нікуди не спішать.

Подальші дії міліціонерів ще більше ошелешили. Спершу двоє на виклик приїхали. Почали людей відганяти, щоб до підозрілої сумки не наближалися. Потім викликали підмогу зі собакою. А далі, попередньо «проінспектувавши» сумку зовні, вирішили перевірити її на вибухонебезпечність без усяких «заморочок» — підчепили і повалили на землю! За кільки метрів — магазини, перукарня, житлові будинки... Доб­ре, що сумка «холостою» виявилася. А якби, ні? Тоді б що у рапорті написали (якби, звісно, ще було кому писати): «Йшли, бачимо — сумка, послизнулися, оговталися — а гіпс вже нікуди накладати»?..