Українців морально готують до федералізації?

 «Одне з можливих питань референдуму – це ставлення людей до надання тимчасово окупованим територіям особливого статусу», – заявив він. За словами Луценка, люди мають ухвалити рішення: «або заплатити десятки тисяч життів наших солдатів за звільнення, наприклад, Донбасу, або заблокувати ракову пухлину і лікувати її економічними методами».

Заява лідера пропрезидентської фракції наштовхує на тривожні думки. Що значить “референдум з питань державного устрою”? Україна — унітарна, суверенна, незалежна правова держава з парламентсько-президентською формою правління. Невже влада хоче поставити під сумнів унітарність країни? Наприклад, запропонувати для референдуму варіант “федерації” чи “конфедерації”? Навіть якщо вона на це наважиться, то не маю сумніву у результаті. Але навіщо владі взагалі піднімати це слизьке питання, вносити сум’яття в уми українців?

Відповідь на це питання треба шукати на сході України. Військовий конфлікт на Донбасі загнав українську владу у глухий кут. Шукаючи шляхи порятунку держави, Київ готовий йти на поступки і компроміси. Питання, як далеко він готовий зайти? Зі слів Луценка випливає, що досить далеко. Такий висновок роблю, зокрема, з його фрази про ще одне можливе питання на референдумі: “ставлення людей до надання тимчасово окупованим територіям особливого статусу”. У чому може бути “особливість” окупованих територій? Окуповані території можуть мати лише один статус – “окупованих територій”! І ставитись до них треба відповідно, а не задурювати людям голову “особливими статусами”. Підозрюю, йдеться про надання цим територіям такої собі широкої автономії в межах України. І саме на цьому наполягає Путін. І до цього, схоже, поступово схиляється Захід. Згадаймо недавню скандальну заяву міністра закордонних справ Італії Паоло Джентілоні про те, що Україна має надати Донбасу статус автономії, і це, мовляв, “одна з необхідних економічних і конституційних реформ, які має провести уряд у Києві”. А якщо влада справді готова змиритися з теперішнім статус-кво окупованого Донбасу, лише загорнувши проблему в якусь більш привабливу обгортку, тоді де-факто Україна погоджується на федералізацію. Нагадаю, федерація – це державний устрій, при якому країна складається з самостійних суб’єктів, що володіють певними повноваженнями. Саме це і є метою Путіна. Не кінцевою, звичайно. Проміжною. Пригадуєте, напередодні саміту G20 Путін заявив, що в України, “звичайно, є майбутнє”, але за однієї умови, якщо вона буде федералізуватися... Подальший сценарій не важко передбачити. Достатньо подивитися на приклад Криму: під дулами автоматів місцеві ради приймають будь-які рішення, а фейкові референдуми їх “легітимізують”.

Якщо хтось сумнівається, що українська влада не виключає варіанта федералізації, який, вочевидь, нав’язують лідери Євросоюзу на кшталт Меркель та Олланда (а на них зі свого боку тисне Путін), то процитую ще одне свіже висловлювання Луценка: “Я не проти, щоб Донбас був автономним. Але за умови, що автономними будуть і інші області. І що Галичина отримає стільки ж повноважень”. Чи не здається вам, що в цих словах закладена “вибухівка”? І що вони дуже нагадують маніпуляцію зі свідомістю українців? Що це? Бажання пригасити пильність галичан? Загравання з сепаратистськими настроями, наприклад, у Закарпатті чи на Буковині? На жаль, це прямий шлях до розвалу країни та втрати незалежності! Шлях до катастрофи! І пан Луценко, як розумний і досвідчений політик, не може цього не розуміти.

Влада не повинна займатися підміною понять. Допоки частина Донбасу буде підконтрольна ворожим силам, ставитись до цих територій треба виключно як до окупованих, а не “особливих”. За окуповані території, за їхню життєдіяльність має відповідати окупант. А не перекладати проблему з хворої голови на здорову. А то Україна однією рукою воює з сепаратистами, а другою годує їх. Єдиний вихід у теперішніх реаліях — це наглухо заблокувати цю територію. Не постачати туди безкоштовно енергоносії, воду, газ, що досі робить Україна. Нехай поваряться у власному соку. Нехай і місцевий люд, організований лідерами сепаратистів, який нещодавно так радісно і масово виходив на парад Перемоги, обвішаний георгіївськими стрічками, відчує усі принади “ДНР-ЛНР”.  Нехай тимчасово це буде таким собі Придністров’ям, ніж маємо узаконювати фейкову автономію, витрачати гроші з бюджету, а вони нас будуть ненавидіти і розвалювати.