Коли не до жартів...
Однією з родзинок цьогорічного фестивалю «Флюгери Львова» був виступ польського гурту «Коти Папи Римського» (Koty Papieza). Це такий музичний «стьоб» на суспільно-політичні проблеми Польщі в стилях року, блюзу, панку та кантрі...
Я поцікавився у соліста гурту Яцека Білінського походженням назви. Він розповів, що це його іронічна реакція на клерикалізм, який проникав у 1990-х в усі сфери життя в Польщі. А своїм гумором Яцек знижував пафос релігії, який його дратував. Але Кароль каже, що про події в Україні тепер не зміг би жартувати, адже ще так багато смертей і болю, ще такі свіжі та відкриті рани, що його жарти були б недоречними. А поганим жартом називає реакцію ЄС і США на війну в Україні, коли лідери і суспільства країн Західної Європи стараються відмежуватися від клопотів війни в Україні, аби не втрачати власного зиску від торгівлі з Росією...
Іншою родзинкою «Флюгерів» став кримськотатарський гурт «Шум-гам» (Шатур Гудур) - переспів народних мотивів і пісень кримлів у стилі панку. Це розрив шаблону, наче українські вишиванки в тренді світових тенденцій модних дизайнерів протягом останніх днів. На моє запитання щодо ставлення до подій на окупованому півострові один із лідерів гурту Джеміль Мамутов сказав, що не хотів би підставити своїми словами рідних і близьких, які залишилися в Криму, а про його позицію я, мовляв, і так здогадуюся. Ось так, знову не до жартів... Навіть мистецтву, сповненому іронією та сарказмом, складно сміятися з наболілого.
