За кремлівською стіною знову будують Берлінську

Було би смішно — якби не було так сумно

Депутати російської Державної думи не перестають дивувати світ. Агресії проти України їм уже мало, тепер замахнулися на єдність... Німеччини. «Ми всі співчували вам, коли 26 січня на прес-конференції у Парламентській асамблеї Ради Європи ви відбивали нападки голови Анн Брассер, яка звинувачувала Росію в анексії Криму, — заявив, звертаючись до голови Держдуми Сергія Наришкіна, депутат-комуніст Микола Іванов. — Пропоную як крок у відповідь дати доручення комітету з міжнародних справ підготувати заяву, яка засуджує анексію Німецької Демократичної Республіки Федеративною Республікою Німеччина у 1989 році. Тим більше, що, на відміну від Криму, в НДР загальнонародний референдум не проводився». А Наришкін, замість порекомендувати цьому Іванову звернутися до психіатричної лікарні, дав указівку міжнародному комітету Думи... пропозицію «розглянути і доповісти».

Було би смішно — якби не було так сумно. Ця анекдотична по суті історія прекрасно демонструє, у якій саме паралельній реальності живе так звана російська еліта. Ось саме так ці люди бачать світ! Недарма ж Путін казав, що розпад СРСР був “найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття”. А раз так, то і все, що ту “катастрофу” супроводжувало, зокрема поразка Радянського Союзу у Холодній війні і, як наслідок, зникнення “соціалістичного табору” і встановлення у Східній і Центральній Європі демократій, — усе це також дуже погано. Тож засудження Заходом російської анексії Криму — це лише привід для іванових-наришкіних, аби поставити під сумнів “анексію”, яку начебто здійснила ФРН стосовно НДР. А насправді вони так думали завжди! І продовжують так думати. Недарма ж, за даними соціологів, найбільше з усіх своїх колишніх лідерів росіяни ненавидять Михайла Горбачова. Тому що “розвалив країну”. (Зате “ефективний менеджер” Сталін у путінській Росії ледь не головний національний герой). Горбачову росіяни закидають також те, що він “віддав Східну Німеччину американцям”. І саме американці є у хворобливій масовій уяві росіян їхніми противниками в Україні. Це ж вони, “піндоси”, організували Майдан, — “зате ми в них Крим відібрали, а тепер іще й НДР заберемо”...

“У російській Держдумі вирішили засудити падіння Берлінської стіни”, — прокоментував словоблуддя Іванова й Наришкіна український прем’єр Арсеній Яценюк. Для усього демократичного світу падіння Берлінської стіни є символом свободи, краху тоталітаризму, символом перемоги Добра над Злом... Але для путінських послідовників падіння Берлінської стіни — насамперед символ поразки. Символ саме тієї “геополітичної катастрофи ХХ століття”, з наслідками якої так завзято бореться нинішній господар Кремля.

Путін останнім часом кілька разів публічно висловлював своє невдоволення підсумками Холодної війни. Путіну не до вподоби, що “так звані переможці вирішили дотиснути ситуацію під себе, під свої інтереси”... Проведення паралелі між анексією Криму і “анексією НДР” є спробою Кремля, хоч і недолугою, повернутися у солодке для нього минуле. А насправді, лише згадкою про нього. “Були ж часи, коли долю Німеччини вирішували США і СРСР... Чому ж долю України не можуть нині вирішувати США і Росія?”. Але “підполковнику ніхто не пише” — сідати за стіл таких переговорів американці не будуть. От він і біситься...