Має бути не антитерористична операція, а «хірургічна»!

Виглядає, що так зване вересневе перемир’я (Мінські угоди) таки було стратегічною помилкою України.

Екс-президент Грузії Михаїл Саакашвілі застерігав українську владу від будь-яких домовленостей з Росією, попереджав про можливі наслідки і як аргумент наводив гіркий досвід Грузії. “Грузія чотири рази підписувала угоди з Росією, аналогічні тим, які Україна уклала в ході переговорів у Мінську, і кожен раз вони порушувалися. Щоразу Росія використовувала це для перегрупування сил і захоплення нових територій”.

Росія, яка контролює бойовиків на сході України, не виконала жодного принципового пункту Мінських угод. Найголовніше, чого домагалася Україна та європейські посередники, це контроль за кордоном та відведення важкого озброєння. В результаті Росія діяла з точністю до навпаки: до контролю кордону нікого близько не допустила і через нього нагнала на Донбас ще більше важкої воєнної техніки та зброї та підівчила військового ремесла так званих місцевих ополченців. Одне слово, використала перемир’я для підсилення сепаратистів за повною програмою. На жаль, невтішні новини з фронту свідчать про те, що Україні, на відміну від супротивника, не вдалося використати перемир’я для якісного реформування військових структур. Зате встигли провести вибори до Верховної Ради... П’ять місяців — достатньо, аби поділити в державі посади, але замало, щоб навчитися ефективно воювати. Хоча... У нас же немає війни! У нас АТО. Ми боремося не з зовнішнім агресором і окупантом, а з купкою терористів. Щоправда, антитерористична операція явно затягнулася, але нашій владній верхівці бракує сміливості це визнати.

На чужих помилках (згадаймо попередження Саакашвілі) ми вчитися не вміємо. Але, схоже, і на своїх помилках не дуже вчимося. Якби були зроблені адекватні висновки, в тому числі і кадрові, після іловайської трагедії, можливо, вдалось би запобігти провалу спецоперації з розблокування Донецького аеропорту.

Я, звичайно, не військовий стратег, але вважаю, що речі треба називати своїми іменами. Усім зрозуміло: те, що робиться на сході, ніяка не АТО. Це справжня війна. З її писаними і неписаними законами та наслідками. Коли підміняються поняття, нічого доброго з того не буде. По-моєму, жодних ілюзій про мирне врегулювання конфлікту не залишилося. “Мирний план” Путіна — це капітуляція України. Наразі, за словами представника США при ООН Саманти Пауер, Путін пропонує Порошенкові змиритися з вже захопленими територіями і погодитись на легалізацію бойовиків та... російської армії як миротворця. Хтось ще вірить, що з ним можна домовитися? Домовлятись можна з адекватними людьми. А Путін і його кліка не виглядають на адекватних. Погоджуючись на чергові псевдопереговори, ми втрачаємо час і даруємо його ворогові, який щодня нарощує м’язи. Не оголошуючи воєнного стану (хоча б на проблемній території), ми, за великим рахунком, граємо на руку окупанту, даємо йому формальний привід на цих же переговорах перекидати відповідальність з себе на своїх маріонеток. У той час, як міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров каже, що так звані ополченці підтримали графік відведення важкого озброєння, на територію Донбасу заходять чергові “гуманітарні конвої”, які допомагають бойовикам захоплювати нові території.

Зрештою, воєнний стан має мобілізувати країну, змусити і військових, і цивільних бути більш відповідальними. Я, наприклад, не розумію, чому диверсанти на підконт­рольній Україні території спокійно підривають стратегічний міст! Невже бракує десятьох чоловік, які б цілодобово охороняли цю артерію? Не людей, розуму бракує. Тактичного і стратегічного мислення бракує. І елементарної відповідальності. Ті, хто допустив знищення моста, мають бути заарештовані за злочинну халатність. Натомість бачу новину, що диверсанти підірвали ще один міст... Тобто мости, а відтак, вочевидь, і інші стратегічні об’єкти надалі не охороняються? Чого тоді дивуватися бездарності нашого військового керівництва, яке не здатне успішно спланувати військову операцію, якщо влада не може забезпечити охорону мостів?..

Якби був оголошений воєнний стан, Україна б тоді точно мала всі підстави не давати безкоштовно енергоносії на окуповані території. А ми досі утримуємо контрольовані бойовиками землі, безкоштовно постачаємо туди газ та електроенергію. Ба більше, укладаємо з агресором угоду на купівлю в Росії електроенергії та, згідно з контрактом, зобов’язуємося постачати електроенергію до анексованого Криму! Однією рукою воюємо, іншою торгуємо?.. Ми взагалі при своєму розумі?

Послуговуючись медичними термінами, краще чесно діагностувати хворобу і чимшвидше зробити операцію (нехай вкрай ризиковану та небезпечну), ніж приречено відтягувати її на невизначений термін. Хвороба все одно прогресуватиме... За життя, в даному випадку життя країни, треба відчайдушно боротися. Заговорити війну, тобто вмовити агресора зупинитися, не вдасться. Треба правді подивитися в обличчя, якою б страшною вона не була...