Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Мінський формат: говорити нема з ким і нема про що

Можливо, я чогось не розумію і багато чого не знаю (як і більшість пересічних українців), але сенсу у продовженні переговорів у так званому Мінському форматі щодо Донбасу не бачу жодного

Ба більше, вважаю такий формат переговорів, в якому беруть участь проросійські бойовики, неприйнятним і шкідливим. Не лише для української влади, а й для кожного українця.

Цей формат нав’язала Росія. Зі самого початку він був для нас вразливим і принизливим. Вочевидь, розуміючи це, Порошенко і відіслав туди “кого не шкода”, тобто колишнього президента України з вельми сумнівною репутацією — Леоніда Кучму (його іміджу вже ніщо не зашкодить). Але цей самообман мало що змінював. І Росія, і Захід, змусивши Україну прийняти Мінський формат, по суті, умили руки. Посадивши за один стіл представника офіційного Києва і ватажків терористів (місце яких на лаві підсудних!), вони переклали увесь тягар відповідальності на Україну. Представниця ОБСЄ там взагалі як недоречний антураж. Але життя розставило усе по своїх місцях.

Як і передбачалося, лідери “фейкових” “ДНР” і “ЛНР”, а насправді їхні куратори в Кремлі, не виконали жодних попередніх домовленостей. А їх було дванадцять. Єдине, що вдалося, це частково обмінятися полоненими. Але для цього не треба великих переговорів. Крім цього, не виконано НІЧОГО! Росія своїх військ з української території не забрала, наші позиції обстрілюють щодня, від “режиму тиші” вуха закладає, україно-російський кордон далі контролює Росія, відтак через нього до бойовиків повним ходом “шурують” зброя, техніка та російські “добровольці”. Крім того, на підконтрольних сепаратистам територіях відбулися «фейкові» вибори. На мою думку, їх спеціально провели як насмішку над так званим Мінським форматом. І після цього ми знову, наче нічого й не було, погоджуємося на продовження переговорів?! Ми себе зовсім не поважаємо? Якщо так, то хто нас буде поважати? Тоді справді наше місце за одним столом із Захарченком і Плотницьким, які, між іншим, ще й носом крутять — то вони готові до переговорів, то не готові...

Перед тим, як в принципі говорити про черговий раунд мирних переговорів, треба насамперед змусити Росію (!), а не самопроголошені міфічні “ДНР” і “ЛНР”, виконувати в повному обсязі вже укладені домовленості. Вони їх, звичайно, не виконають, а відтак і говорити нема з ким і нема про що.

Україна повинна бути рішучою і послідовною. Рішення Порошенка не фінансувати захоплені території сплутало усі плани Кремля. Сепаратисти вимагають, аби Київ зняв економічну блокаду. Це чіткий сигнал, як ми маємо діяти у подальшому. А саме — фінансування в жодному разі не відновлювати, а на додачу припинити постачати туди електроенергію, газ і воду. Принаймні хоча б показово — на день-два... А то якось несправедливо виходить. В Україні усі мають справно платити за енергоносії. Спробуй не заплатити за газ чи світло, і вас враз відключать (а підприємства взагалі платять наперед!). А тут цілі регіони місяцями не платять, а добрий Київ на халяву забезпечує їм повну життєдіяльність. Просто комунізм якийсь. Повний абсурд! Якщо сепаратисти там влада, то нехай розраховується за надані комунальні послуги. Якщо народ за цю “владу” проголосував, то нехай ця “влада” й забезпечує свій народ усім необхідним. А не може, нехай забирається звідти. А то виходить, Київ має сепаратистів фінансувати...

Якщо не можемо задушити їх військовим шляхом, треба діяти через економічні важелі. Тим паче, що усі вони в наших руках.