«Нарешті у Харків прийшла Україна!»

У неділю ввечері мені зателефонував знайомий з Харкова. Із захопленням розповів, як харків’яни натхненно валили пам’ятник Леніну, який стояв на площі Свободи. “Нарешті в Харків прийшла Україна! Слава Богу! Слава Україні!” — не стримував емоцій.


Україна йшла до Харкова із Києва аж дев’ять місяців! Нагадаю, демонтаж столичного пам’ятника Леніну стався 8 грудня, у розпал Євромайдану.

Харківський 20-метровий Ленін вважався найбільши м пам’ятником комуністичному ідолу у всьому Радянському Союзі. Він був таким собі оплотом “совка”, того “совка”, який глибоко засів у ментальності багатьох українців.

П овалення цієї монументальної споруди у колишній столиці радянської України є особливо символічним. Харків має нарешті здихатися цієї задушливої неосовкової атмосфери, яку протягом останніх років підживлювали і на якій цинічно спекулювали такі одіозні діячі, як Гепа і Допа. Бо “совком” легше управляти... Свого часу міський голова Харкова Геннадій Кернес обіцяв «переламати дві руки і дві ноги» тим, хто зазіхне на харківського Леніна. За іронією долі, після цих слів сам Кернес став інвалідом (кілер пошкодив йому хребет).

Ось і цього разу Кернес став єдиним можновладцем, який заступився за “дідуся” Леніна. Він засудив повалення монумента і пообіцяв його відновити. Вочевидь, міський голова розуміє, що після Леніна харків’яни доберуться і до нього, бо він, як і Ленін, це вже минуле, яке варто викинути на смітник історії... Натомість губернатор Харківщини Ігор Балута одразу після падіння монумента підписав розпорядження про його офіційний демонтаж.

Взагалі-то дивно не те, що пам’ятник знесли лише зараз, на 24 -му році нашої незалежності. Дивно і дико, що він, як і сотні інших Ленінів, стільки часу простояв і вважався такою собі священною коровою. Міф про доброго і справедливого Леніна, який любив дітей, культивувався протягом усього періоду існування Радянського Союзу і в’ївся у свідомість багатьох людей. Леніна постійно намагалися “очеловечить”, зробити з нього такого собі морального авторитета. Пам’ятаєте слогани, яким зомбували радянських людей: «Ленин живее всех живых», «Самый человечный человек», «Говорим — Ленин, подразумеваем — партия, говорим — партия, подразумеваем — Ленин», «Я русский бы выучил только за то, что им разговаривал Ленин», «Ленин — жил, Ленин — жив, Ленин — будет жить». Ну а пам’ятники Леніну були невід’ємною частиною радянської традиції монументального мистецтва. Радянській людині не давали шансу замислитися, ким насправді був Ленін. І лише за часів незалежності, коли почали відкривати архіви, історики повитягували не ті цитати “класика”, які радянські студенти мали до одуріння конспектувати, а його накази про масові розстріли, знищення церков, священиків, інтелігенції і тощо. Стало зрозуміло, що «самый человечный человек» насправді був одним із найбільш кривавих тиранів ХХ століття. Був і одним з найбільших гнобителів України. Саме Ленін посилав війська в Україну, аби силою зброї повалити Українську Народну Республіку. Саме Ленін породив Сталіна, який перевершив всі очікування свого попередника.

На жаль, після проголошення Незалежності не сталолося основного — реальної декомунізації суспільс тва та засудження злочинів комуністичного режиму, як у багатьох країнах Східної Європи. Багато хто просто не міг визнати і змиритися (а дехто і досі не може), що більшість свідомого життя прожив в ілюзіях і тотальній брехні. А політики цинічно скористалися цим і наживали на відповідних електоральних настроях і стереотипах капітали.

По суті, усі 23 роки в Україні була посткомуністична влада, для якої Ленін залишався символом. Лише при Ющенкові була несмілива спроба позбутися ідолів тоталітарного режиму. Ющенко навіть відповідний указ видав, але він на ділі не виконувався. Саме агресія путінської Росії, де Ленін досі у великій пошані (лежить у Мавзолеї), спровокувала масовий ленінопад в Україні. Саме після спроби харківських комуністів провести черговий сепаратистський мітинг в центрі міста, пам’ятник вождю світового пролетаріату нарешті впав... Це ще одна відповідь Путіну, якому явно не дають спокою міфологічна слава Леніна та Сталіна. Українці підказують, де буде місце в історії нинішнього авторитарного правителя Росії.

P.S. Уночі 29 вересня було також повалено пам’ятник Леніну у Дергачах біля Харкова.