Україна таки обрала ганьбу!

Те паскудство, яке з подачі президента сталося у парламенті, що проголосував за два закони, які стосуються статусу окупованих територій Донбасу та амністії сепаратистам, ляже великою ганьбою на всіх нас, якщо ми це “проковтнемо”.

Напередодні ухвалення цього горе-закону на мою електронну пошту прийшов лист від патріота України, який досі живе в зоні, підконтрольній сепаратистам. У цьому листі відчаю він благає, аби ми, журналісти, криком кричали, щоб українська влада не здавала ворогу Донбас. Зацитую лише уривок: “ПРОСИМО допоможіть переконати всіх, що в Донецьку ще багато патріотів лишилося і цю землю не можна здавати. ПРОСИМО НЕ ЗРАДЖУВАТИ ДОНБАС... Не допустіть помилки 2004 року, коли нікого не посадили і в результаті яник прийшов до влади. Як результат — загибель Небесної сотні і війна на Донбасі. Чиновники-зрадники спокійно гуляють по Києву, литвинів-зрадників ніхто не посадив, а кернес адольфович виявився невинним і далі робить, що хоче...»

На поталу амбіціям і апетитам Путіна українська влада піднесла агресору як ритуальні жертви тих патріотичних українців, які живуть на окупованих путінськими бандитами територіях і які стали їхніми заручниками. Але зрадили не лише їх, а й усіх тих, хто вірив, що Майдан переміг, що жертви не були даремними. Президент і ті депутати, які підтримали цей ганебний законопроект, вбили віру у справедливість.

Так званим сепаратистам, а насправді відвертим злочинцям, списується все: вбивства, пограбування, зґвалтування, тортури. Ба більше! Цих професійних садистів легалізовують, їх тепер зроблять владою на захоплених територіях. Будуть вбивати, грабувати, ґвалтувати на законних підставах! Це називатиметься “особливий порядок”. Поводимуться, як більшовики в 1917-му. Тільки тоді була диктатура червоного терору, а тепер на Донбасі буде диктатура бандитизму. Криваві 90-ті роки минулого століття будуть на нинішньому тлі виглядати як дитячий лепет. Вже не кажу, що ухвалення цього горезвісного закону неминуче (!) спровокує сепаратистські витівки (за належної підтримки Кремля) в інших регіонах України, бо безкарність завжди заохочує до нових злочинів. Якщо “проканало” на Донбасі, то для чого зупинятися на досягнутому. Україна дала слабинку, значить, можна тиснути далі. Може, Порошенко вірить Путіну, який пообіцяв, що Донбасом задовольниться? Але для чогось російська військова присутність на окупованих територіях лише посилюється. Не думаю, що лише для того, аби Порошенко не передумав втілювати у життя “мирний план”.

Прихильники цього закону кажуть, що, віддавши менше, врятували більше. Якби не цей вимушений компроміс, Путін забрав би значно більший шмат території, і жертви були б незліченні. Дивна як для досвідчених політиків наївність. Невже хтось з тверезомислячих людей вірить, що Путіну розходилось на цьому недогризку депресивної території, що він цим задовольниться і “зачохлить” зброю? Як би це банально не звучало, але він забиратиме стільки територій, скільки йому дозволять. Як бачимо, дозволяють. Зокрема через відсутність адекватної реакції світу. Окупував частину території Грузії — проковтнули, анексував Крим — закрили очі, заліз у Східну Україну — і це сходить з рук. Чому б не рухатися далі, не закріпляти успіх. Особливий статус Донбасу — це та сама анексія, яку ми самі визнали, легалізували, і за яку ще й заплатимо. Якщо за “Крымнаш” платить російський бюджет, то за “Донбаснаш” контрибуцію платитиме Україна. Раніше терористів-сепаратистів утримували Янукович чи Путін, тепер будемо ми з вами...

І ще питання на засипку. Якщо капітуляцію у нас називають благою справою, то чому це “благо” робили у таємному режимі? Депутати кажуть, що жодних секретів на засіданні не звучало, більше того, вони навіть закону у повному обсязі не мали. То для чого тоді проводили таємне голосування? Настільки таємне, що засекретили навіть депутатів, які віддали за ці закони свої голоси. Такого прецеденту у Верховній Раді ще не було. Були ганебні голосування руками за диктаторські закони, але навіть тоді українці могли побачити, хто ці руки піднімає (інше питання, що рахували руки некоректно). Але щоб від народу приховали прізвища народних обранців, які віддали голос за такий доленосний закон, такого ще не було! Праведні речі не робляться неправедним шляхом, “ втемну”! Просто багатьом, мабуть, соромно було “засвітитися” у такому голосуванні. Бо ж на вибори треба йти, людям в очі дивитися!

P. S. Ухвалення в один день закону про здачу Донбасу і Угоду про Асоціацію з ЄС — це, як на мене, вищий ступінь фарисейства. Якась насмішка... Особливо зважаючи на театралізованість цього дійства, яке синхронізували з голосуванням у Європейському парламенті. Все було б красиво і символічно, а прихильники євроінтеграції безмежно щасливі, якби не ложка дьогтю у діжку меду — відкладення до кінця 2015 року запровадження Угоди в частині положень, які стосуються економіки і зони вільної торгівлі з Євросоюзом, як наслідок компромісних домовленостей між Україною, ЄС і Росією. Це чергова поступка агресору.

Якщо ухваленням “донбаських законів” ми, по суті, визнали право Росії диктувати нам свої умови, тобто впливати на нашу внутрішню політику, то відтермінуванням дії Угоди про Асоціацію з ЄС вже не лише ми, а й Європа визнала право Росії впливати на українську зовнішню політику.