Проспаний сепаратизм і що з ним робити

Україні вкрай складно самостійно протистояти такій «братській» навалі, яку маємо з Росії

Її причина не лише в імперських амбіціях північного сусіда, а й у наших власних помилках, у нашій нерішучості і піддавках. У постреволюційній ейфорії наші очільники і політичні лідери настільки захопилися поділом портфелів, перерозподілом посад і потоків, що банально проспали південно-східний сепаратизм.

Призначені на ключові посади «безпекового» блоку держави посадовці не мали ані авторитету серед підлеглих, ані бачення першочергових завдань, ані плану дій. Частина із них (як це сталося зокрема в Криму) або десь сховалися, або нічого не робили, або стали банальними зрадниками України. Через нерішучість і зволікання із притягненням до відповідальності сепаратистів і терористів, коли це треба було робити негайно, українські очільники і їх уповноважені втратили Крим, не віддали потрібних наказів. А відтак зрадили українських військових, які готові були боронити Україну і кримських українців (незалежно від їх національності). Це заклало підґрунтя для подальших негативних подій, свідками яких ми є сьогодні.

Невже владні фахівці не передбачали, що наступний сценарій перед президентськими виборами передбачатиме ескалацію напруги у регіонах, які є електоральною базою Партії регіонів? Розуміючи своє фіаско, колишня влада затіяла гру на зрив виборчої кампанії. Більше того, не виключена можливість, що цей сценарій влаштовує і значну частину діючої влади. Напевно, у цьому й криється сьогоднішня трагедія, що розігрується на південному сході і може призвести до розвалу України і втрати нею незалежності. Усі заклики та ультиматуми від учорашньої влади, на кшталт — «услышать юго-восток» — від лукавого, адже останні роки саме представники однієї східної області уособлювали всю повноту влади в державі.

Для порятунку держави зараз необхідно негайно вжити ряд заходів. Зокрема, оголосити амністію для усіх громадян України (тільки громадян України), що брали участь у протиправних акціях на Сході. Негайно залучити до керівництва правоохоронними органами, Міноборони та спецпідрозділами авторитетних фахівців, без споглядання на їхню політичну приналежність і характер взаємин із деякими в.о. очільників держави. Треба не боятися йти на непопулярні та позаквотові кадрові зміни — зараз не до політичних реверансів і образ. Треба із застосуванням усіх сил і засобів жорстко дати відсіч сепаратистам, що до певного часу не склали зброю та не звільнили захоплених приміщень. Слід швидко прийняти процесуальні рішення у справах про сепаратизм і тероризм щодо місцевих очільників та не дати їм втекти. На час, що необхідний для стабілізації ситуації в країні та проведення антитерористичної операції, потрібно повністю закрити українсько-російський кордон (у тому числі й зі сторони Криму та Придністров’я).

У жодному разі не можна відкладати вибори. Вважаю, що усім проукраїнським політичним силам слід висунути єдиного кандидати у президенти, щоб завершити ці вибори в один тур. Нам треба наполегливіше тиснути на міжнародну спільноту і негайно вимагати військово-технічної допомоги від міжнародних гарантів цілісності і безпеки України. А ще — вимагати взірцевого виконання законів від нової влади і кожного її представника, щоб не дати приводів опонентам для звинувачень.

Свідомий того, що буде багато критиків такої моєї позиції. Багато хто скаже, що це не так легко виконати і є багато підводних течій під кожним рішенням та призначенням нової влади. Але це все пусте. Коли ворог уже не біля воріт, а на ґанку нашого спільного дому, діяти слід вкрай рішуче. Революційний класик казав правду, стверджуючи що революція лише тоді чогось варта, коли вона зможе захиститися. Захищаймося! А то ми лише в соцмережах постимо бажане за дійсне...