Передплата 2024 «Добрий господар»

Польща і Білорусь теж не за Полярним колом...

На тлі безбарвних виступів українських олімпійців іще яскравішими видаються сочинські успіхи наших сусідів — білорусів і поляків. (Росію у цьому “рейтингу” не розглядаю, бо це інша “ліга”).

У білорусів за станом на неділю було три золоті медалі, у поляків — аж чотири. Це рекорд для польського спорту: досі нашим західним сусідам не вдавалося виграти на одній зимовій Олімпіаді бодай двох нагород найвищої проби. Білорусь у неділю замикала першу десятку олімпійського медального заліку, Польща була восьмою. І не виключено, що поляки й білоруси продовжать збирати у Сочі “золотий” врожай...

Дві золоті медалі принесла Білорусі біатлоністка Дарія Домрачева. Це спортсменка рівня наших Олени Підгрушної та сестер Віти й Валі Семеренко. Однак, на відміну від українських біатлоністок, Домрачева у Сочі зуміла витиснути зі себе максимум... Третє білоруське “золото” — з українським “полиском”. 20 років тому, на Іграх-1994, фристайлістка Алла Цупер стрибала за збірну України. Медалі тоді не виграла, тож у нас вирішили, що перспектив Алла не має. У Білорусі, одначе, вважали інакше. І як бачимо, мали рацію.

Дорогу до двох золотих медалей Каміля Стоха проклав його попередник Адам Малиш. Хоч олімпійським чемпіоном Малиш так і не став (у Ванкувері-2010 взяв два “срібла”), але стрибки з трампліна популярним видом спорту зробив. У Закопаному (це зовсім близько від Вісли на польсько-чеському кордоні, де народився й виріс Малиш) проходить етап Кубка світу. Натхненні карколомними стрибками Малиша та його кубковими перемогами, сотні польських хлопчаків почали займатися стрибками з трампліна. І ось один із них, Каміль Стох, виграв відразу два “золота” Олімпіади в Сочі... “Золото” лижниці Юстини Ковальчик — справжній спортивний подвиг. Наприкінці січня зламала стопу, бігла на знеболювальному. І все ж перемогу Юстини несподіваною не назвеш... На відміну від тріумфу ковзаняра Збігнєва Брудки. На дистанції 1500 м обійшов, хоч і на три тисячні секунди, голландця!

Очевидно, що у Польщі й Білорусі зимові види спорту розвиваються непогано. Хоча ці країни, як і ми, також не за Полярним колом... А що ж у нас? Крім жіночого біатлону, на який надалі сподіваємося (а що ще залишається робити?), — жодного просвіту! При цьому не сказати, що українська земля збідніла на спортивні таланти. Колишні українки, фігуристки Олена Савченко і Тетяна Волосожар, здобули у Сочі бронзову й золоту нагороди — але для Німеччини і Росії. Колись наша Алла Цупер завоювала у Сочі “золото” для Білорусі (у фристайлі). Колись наш Володимир Григор’єв виборов “срібло” для Росії (у шорт-треку).

У фігуристок — особлива ситуація. Самі в парному катанні виступати не будуть, потрібні відповідного рівня партнери — а їх в Україні немає. Ось і знайшли Савченко і Волосожар партнерів за кордоном... Натомість Цупер і Григор’єв виступають за інші країни лише тому, що наші спортивні чиновники дали їм зрозуміти: в Україні вони не потрібні... От цікаво: знає хто-небудь з чиновницької братії, яка зараз “під шумок” полетіла “супроводжувати” наших олімпійців до Сочі, чим фристайл відрізняється від шорт-треку?

Схожі новини