Янукович – Путін: блискавичний «курортний роман»...

Раптовий візит президента України Віктора Януковича у Сочі на дачу до російського колеги Володимира Путіна викликав переполох в політичних і експертних колах України.

Два дні поспіль ця новина є топовою в українських медіа. Журналісти і політологи наввипередки коментують причини і наслідки позапланової зустрічі лідерів двох країн, губляться у здогадах і припущеннях... Об’єднує ці коментарі одна загальна думка: нічого доброго Україні від цього рандеву чекати не варто. Красномовним є той факт, що російські ЗМІ про зустріч майже не пишуть. Максимум — короткі безбарвні інформаційні повідомлення.

Недільна поїздка Віктора Януковича на термінове побачення до Володимира Путіна виглядає справді дуже підозріло. Керівник держави раптом зривається з насидженого у рідному Межигір’ї місця і летить як вітер до Росії. Ніде попередньо про цей “робочий візит” не було ні слова. Прес—служба президента лише у неділю зранку, за кілька годин до вильоту, надала відповідну коротку інформацію для преси. Виглядає це так, ніби Путін викликав до себе “на килим” українського керманича... Що такого невідкладного могло статися, що треба було стрімголов летіти на цю зустріч? І це при тому, що останнім часом україно—російські двосторонні відносини вельми прохолодні. А господар Кремля не раз демонстрував своє, м’яко кажучи, зневажливе ставлення до українського колеги. І раптом такий блискавичний візит та майже п’ятигодинна розмова тет—а—тет! Важко собі уявити такий формат стосунків з президентом Америки, Німеччини чи навіть Польщі. Отже, це свідчить про особливий рівень стосунків, чи, радше, про особливі (якщо не сказати приватні) домовленості. Тому й інформації обмаль. Бо якби Путіну і Януковичу вдалося про щось конкретне домовитися, то російська преса перша би розтрубила про чергові геополітичні перемоги Росії. Виходить, чи ні про що не домовилися, або ці домовленості мають не публічний, а значить, і не державний характер. Тобто зацікавлені у них не держави, а персонально учасники переговорів. Можливо, цим і пояснюється така прудкість Януковича? Не можна виключати, що йому особисто на чомусь розходилось.

Не забуваймо також, що президентські вибори в Україні майже на носі. А хвалитися перед електоратом нема чим. Обіцянки про “покращення вже сьогодні” вдруге не пройдуть. Тому проросійському електорату Віктора Федоровича, як, втім, і електорату Володимира Володимировича, треба замилити очі хоч якимись інтеграційними “дурилками”. Тобто не обов’язково про щось конкретне домовлятися, достатньо робити вигляд, що про щось домовляються...