Хорошковський мітив на прем’єра, а тепер буде мітити на президента?

Перший віце-прем’єр Валерій Хорошковський подав президенту України заяву про відставку. Свій демарш аргументував тим, що не згідний з повторним призначенням Миколи Азарова на посаду керівника уряду.

“Хорошковський вважає цю кандидатуру не здатною проводити економічні реформи та захищати стратегічний курс нашої держави на євроінтеграцію”, — наголосили в прес-службі Хорошковського.

Нагадаю, у січні 2004 року він майже з таким же формулюванням йшов з посади міністра економіки та з питань європейської інтеграції.

Тоді Хорошковський наголошував, що економічна політика уряду і діяльність його економічного блоку були фактично підпорядковані Мінфіну, внаслідок суміщення посад тодішнього першого віце-прем’єр-міністра та міністра фінансів Миколи Азарова. Отже, “любов” до Азарова у Хорошковського триває вже не один рік. У лютому 2012 року Хорошковський став першим віце-прем’єром (до цього часу очолював Міністерство фінансів). Тоді його називали претендентом на посаду прем’єра, наступником Азарова, якому давно пора на пенсію. Та й сам Хорошковський, вочевидь, сподівався, що посада віце-прем’єра — це трамплін до прем’єрського крісла. Не виключено, що президент обіцяв Хорошковському, що після парламентських виборів він перебереться в кабінет Азарова. Таке припущення можна зробити з реакції самого Хорошковського. Його демарш та публічні звинувачення Азарова у неспроможності керувати урядом свідчать про образу та про надто емоційне сприйняття перепризначення саме Азарова.

Чому Хорошковський не промовчав? Адже його заява руйнує багаторічний міф про монолітність “регіонівської” команди. Не виключено, що, не дочекавшись посади прем’єр-міністра, Хорошковський вирішив у 2015 році спробувати реалізувати президентські амбіції. А для цього треба відмежуватися і дистанціюватися від одіозної команди “пакращувачів”. Можливо, незабаром з’явиться новий політичний проект, який претендуватиме на нішу так званої третьої сили...