А може, цей Сарда навіть не іспанець?

26 листопада, яке могло стати Днем енергетичної незалежності України, запам’ятається як день найбільшого сорому.


Підписавши мільярдну угоду невідомо з ким, Каськів вкупі з Бойком і Азаровим осоромили Україну на увесь світ. Міллер з Путіним мали б дати цій трійці щонайменше орден за заслуги — адже після такого скандалу знайти інвестора для фінансування будівництва СПГ-терміналу вдасться ще не скоро.

У цій ситуації було б найпростіше сказати, що усе це брудна газпромівська “підстава”. Була переконана, що заява іспанської Gas Natural Fenosa про те, що вони не підписували жодних угод з українською стороною щодо участі у будівництві терміналу, сфабрикована. Особливо з огляду на те, що з’явилась вона насамперед на сайті російської газети (саме 26 листопада, коли наші на всі камери вихваляли “історичну угоду”), а вже звідти потрапила у блог Financial Time. Але як тільки Каськів почав виправдовуватись, стало зрозуміло — він уже й сам не знає, з ким підписав угоду. Або знає, але не може зізнатись. Знаючи наших чиновників, важко уявити, що хтось з них може допустити угоду на мільярд мимо своєї кишені. Тому цілком ймовірно, що міфічний Джорді Сарда був лише посередником між Держагентством Каськіва та іспанською компанією. І Каськів його справді знав, так само, як знав, що цей пан не працює у Gas Natural Fenosa. Вони бачились у Ялті (є фото). Щоправда, серед учасників Ялтинської конференції він зазначений як “Jordi Sarda i Bonvehi Director General, OPISER”. Цікаво також те, що коли у Googlе дати запит “Jordi Sarda i Bonvehi”, відкривається приблизно півтори сотні результатів. І серед них жодного іспанською. Натомість “Jordi Garcіa Tabernero”, який і спочатку був заявлений як підписант від Gas Natural Fenosa, згадується понад 55 тисяч разів, і серед перших результатів посилання на офіційний сайт компанії. То якщо банальний запит у пошуковику дає зрозуміти, що Джорді не має жодного відношення до цієї компанії, а може, він навіть не іспанець, то як його особу перевіряли у Держагентстві? Для чого нам МЗС, СБУ, якщо з них жодного толку.

Відповіді Владислава Каськіва в інтерв’ю “Українській правді” взагалі “уміляют”: “Ми очікували, що на підписання угоди прибуде Джорді Гарсіа Табернеро, генеральний директор з зовнішніх відносин компанії Gas Natural Fenosa. І нас дійсно здивувала його відсутність. Тому й було прийнято рішення іспанською стороною, власне кажучи, цим паном Сардою, замінити його в цій процедурі. Я можу це пояснити якраз дискомунікацією між цими шановними панами. Можливо, після прийняття якихось рішень в останню хвилину просто не всі учасники цього процесу були поінформовані, а пан Сарда взяв на себе цю ініціативу”. Більше того, виявляється, підписавшись під угодою, цей Сарда вказав тільки своє ім’я та прізвище. Без посади. Мені це нагадує таку картину: наречений не з’явився на весілля, то замість нього вирішив розписатись дружба. А чого скасовувати свято? Гості прийшли, за стіл заплачено...

Ще більше мене потішила великодушна заява Каськіва про те, що він готовий піти у відставку. Порядний чоловік у такій ситуації мав би сказати: “Я готовий застрелитися”. А у відставку його мали б послати відразу. І не лише його. Дивно, чому досі не порушили кримінальної справи? Адже так виглядає, що, поширивши заяву Gas Natural Fenosa (якої, можливо, й не було, принаймні серед прес-релізів компанії на її сайті жодної згадки про цю угоду), хтось поламав нашим чиновникам усі плани щодо “освоєння” мільярда зелені. Мабуть, це й є найсумнішим: наші чиновники так звикли прямо і відкрито розкрадати державні гроші та брати відкати, що їм просто не вистачає мізків та наполегливості детально продумати схему “освоєння” коштів. Ймовірно, цей Сарда добре знає ціну українським чиновникам і цифру, після озвучення якої у них вимикається здоровий глузд.