Як кремлівський казкар пояснював «корисному ідіотові», що він є корисним ідіотом

Зазвичай, лектором був один з контужених відставників КГБ. Через контузію їхня промова складалася з непов’язаних одне з одним речень, та й навіть в кожному окремому реченні важко було вловити рештки здорового глузду.

Бесіда між президентом росії путіним та відставним журналістом американського каналу «Фокс ньюз» Такером Карлсоном чимось невловимим нагадала ті лекції, які я вислуховував перед виїздом збірної команди СРСР з шахів.

Невеличка відмінність полягає лише у тому, що цього разу лектор не був контуженим, а слухачеві дозволялося ставити питання, але тільки такі, що не дратували лектора. Відсутність контузії дозволила лекторові висунути кілька відчайдушних тез:

1. не існує української нації, а українці є росіянами, яких спантеличили поляки.
2. оскільки не існує і не може існувати української самоідентичності, то українська держава є непорозумінням на цьому світі.
3. росія не нападала на Україну. Це Україна влаштувала всередині себе державний переворот у 2014 році за підтримки ЦРУ США і тим самим оголосила війну росії. (Цю логіку важко збагнути, але якщо виходити з того, що путін не визнає суверенітету Україні, то і все, що відбувається всередині України, він вважає внутрішньою справою росії). Тому, відповідно до його логіки, в росії не залишалося вибору як заграбастати Крим та прийти з військами на Донбас, щоби протистояти нелегітимному українському урядові. (А легітимного уряду в Україні не може бути, бо в неї немає суверенітету. Український суверенітет належить росії, а тому вона і має призначати український уряд).

Безглуздо обговорювати ці та інші тези, які з правового погляду базуються лише на фантазіях, які путін намалював у своїй уяві.
Те ж стосується його історичних досліджень. Особливо розчулює папка з перепискою Богдана Хмельницького з 17 століття, яку путін захопив на цю лекцію, як доказ відсутності українського суверенітету. Лектори з КГБ чомусь дуже полюбляють тягати за собою папки.

Краще зосередимося на питаннях, навіщо путін втюхував цей непотріб, на яку цільову аудиторію він розрахований та чому саме зараз.
Час обраний напередодні президентських виборів у росії, а також напередодні президентських виборів у листопаді цього року у США. Отже, частково лекція орієнтована на виборця у росії, а частково — на американську публіку.

Крім того, оскільки торік росії вдалося уникнути поразки на полі бою в Україні, і це уникнення поразки від невеличкої української армії розглядається у кремлі як величезне досягнення «другої армії світу», то путін поспішає скористатися цими досягненнями для посилення розбрату усередині України.

Більше того, той факт, що рештки російської армії ще втримують українське Лівобережжя так роздухарило російського фюрера, що він і литовців оголосив частиною руського народу. І дійсно, навіщо там претендувати на якийсь польський Сувалкський коридор, якщо можна захопити цілу Литву і у такий спосіб «округлити» російські землі. Для цього він навіть готовий визнати суверенітет Польщі, що і неодноразово підкреслює.

Фюрери визнають виключно силу зброї, і тому навіть маленькі успіхи на полі бою схильні сприймати, як ознаку своєї величі.
До американського уряду висувається вимога припинити допомогу жертві агресії, а до жертви агресії - приступити до переговорів, тобто по факту погодитися з окупацією української землі. Це у стилі Гітлера, і путін навіть цього не приховує, коли стверджує, що Польща розпочала Другу Світову війну, бо відмовилася віддати на вимогу Гітлера польські землі. Згідно з цією логікою, Україна розпочала війну з росією, бо відмовилася віддавати українські землі на вимогу путіна.

Втім, які ж то українські землі? Гітлер вважав усі землі сусідів німецькими, а путін — російськими.

Подобається це Такеру Карлсону чи ні, але він допомагав своєю присутністю на цій лекції поширювати геббельсівську пропаганду. Тому Гілларі Клінтон цілком слушно назвала його «корисним ідіотом» ще до початку цієї лекції.

Бо корисними ідіотами називають тих, хто, навіть не поділяючи думок співбесідника, своїми діями допомагає поширювати ці думки у суспільстві.

Ця лекція путіна нагадала усім демократіям ще раз, що з тоталітарною силою слід розмовляти тільки мовою сили та згуртованістю усіх, хто полюбляє свободу та благоустрій, які забезпечила їм західна цивілізація. Оскільки цей тоталітарний режим росії розуміє тільки силу, а саме силу грошей та силу зброї, слід спільними зусиллями скорочувати прибутки росії від торгівлі і знищувати її військовий потенціал в окупованій частині України.

Навіть, як це видається занадто дорогим задоволенням сьогодні, виявиться, що сьогоднішні втрати становлять менше від 1% втрат (і витрат) завтрашніх, якщо дозволити розповсюдитися цій заразі експансіонізму.

Головним джерелом прибутку росії, що живлять її військові витрати є її прибутки від продажу газу, нафти та її деривативів.

Західні країни мають повністю закрити свої ринки для цих російських товарів. Щоби не залишилося жодної шпарини для обходу санкцій. Для цього у Північній Америці слід збільшувати видобування нафти та газу для Європи. А у Європейському Союзі створити стратегічний запас нафти, щоби не тільки не залежати від російської нафти, але й мати захист від коливань потоків арабської та іранської нафти.

Цей запас побічним ефектом сприятиме боротьбі з тероризмом та встановленню миру на Близькому Сході. Бо нинішня поблажлива позиція європейських країн щодо тероризму на Близькому Сході напряму пов’язана з залежністю від поставок нафти з цього регіону.
Що ж стосується переговорів України з росією про припинення війни, то до них можна приступати не раніше, ніж ЗСУ увійдуть до Армянська та Джанкоя. Для цього увесь необхідний арсенал та припасів, який потрібний для знищення військових баз росії у Криму, має надходити у достатній кількості та вчасно. І це має тривати стільки часу, скільки знадобиться.

Крим є ключем для завершення цієї війни. Ні на яких переговорах кремлівські газоклептомани Крим не повернуть добровільно. На щастя, його географічне розташування не дозволить росії втримати його військовою силою, якщо усі зусилля ЗСУ та наших союзників будуть зосереджені саме на звільненні Криму.

Це слід сприйняти як аксіому також і російсько-німецькому опозиціонеру Альфредові Коху. Бо він побачив у цій лекції путіна якесь прагнення до переговорів, через втрату паном путіним можливості подорожувати Європою. Це примарилося панові Коху: прагнення повернутися до європейського співтовариства існує у певної кількості російських олігархів, які не мають зиску від загарбання Криму. Вони дійсно страждають від неможливості перебування у Лондоні, Ніцці чи Римі, до яких вони та члени їхніх родин призвичаїлися за багато років миру.

Але самого путіна цілком влаштовує перебування у резиденціях Ново- Огарьово, Сочі чи Валдаї.

Проблема у тому, дорогий Альфреде, що за рахунок українських земель повернення заможних росіян до омріяної dolce vita не станеться. Ні за яких обставин.

Тож, якщо вони дійсно не хочуть погодитися зі Сліпаковим, який співав: «Тобі Наталія, з такою талією, краще мріяти про Анталію», то може згадають що траплялися часом у росії вирішення політичних криз і за допомогою табакерок. Втім, це суто внутрішні російські розбірки, які Україну абсолютно не цікавлять. Цікавить лише відновлення міжнародно визнаних кордонів.

Інший «хороший руський» — це Гаррі Каспаров. Людина до якої, як його колишній колега по команді та секундант на матчі, я ставлюся з великою повагою.

Він щиро намагається переконати слухачів, що саме адміністрація президента-демократа Байдена затримала фінансування Україні, а не конгресмени-республіканці. Тому інколи створюється враження, що Папа Римський є меншим католиком ніж Гаррі-Республіканцем. Особливо йому не подобаються в адміністрації президента-демократа Байдена панове Салліван та Бернс. Останнього, який обіймає посаду директора ЦРУ, він навіть звинувачує у невігластві та необізнаності, стверджуючи, що пан Бернс думав, ніби путінські війська візьмуть Київ за три дні.

Директор Бернс написав статтю, що вийшла 30 січня 2024 року у журналі Foreign Affairs. Там він зауважує, що ЦРУ заздалегідь поставило до відома американський та український уряди про напад росії, і це дало змогу цим урядам підготуватися, щоби Київ не захопили ні за три дні, ні за триста.

Крім того, він є стійким прибічником постачання зброї Україні. Він пише:

«Продовження потоку зброї зробить позицію України сильнішою, якщо з’явиться можливість для серйозних переговорів. Це дає шанс забезпечити довгострокову перемогу для України та стратегічний програш для росії; Україна могла б захистити свій суверенітет і відбудуватися, тоді як росія залишилася б віч-на-віч з довготривалими втратами через дурість путіна».

Вільям Бернс також зауважує, що не слід занадто перейматися можливістю застосування росією ядерної зброї, але і не слід зовсім відкидати таку можливість. Саме тому деякі канали зв’язку між США та росією мають бути відкритими. путін вихваляється у своїй лекції відкритістю таких каналів, але не пояснює ту єдину причину, чому США тримає їх відкритими.

Тож і Гаррі Каспарову слід інколи свої припущення супроводжувати посиланнями на джерела або безперечні факти.

Україна ніяким чином не повинна висловлювати свою думку щодо партійних вподобань всередині США. Це суто справа американського народу.

Впевнені, що переважна більшість і республіканців, і демократів у Конгресі США підтримує прагнення України до збереження свого суверенітету та територіальної цілісності. І ми це побачимо при голосуванні, коли партійні пристрасті, що вирують напередодні виборів президента США, вгамуються. А до того часу нам слід міцно тримати ряди, не дозволяючи ворогові нас роз'єднувати.

Перша реакція багатьох людей щодо лекції путіна дозволяє зробити висновки, що вони не «проковтнули» цю пропагандистську локшину. І тому пан Карлсон зможе зробити для себе висновок, що бути корисним ідіотом не тільки прикро, але й невигідно.