Бронзова богиня Афіна «працювала» на скелі маяком

Побувати на Акрополі треба кожному. Тут живе Історія…

На Акрополі довгі роки проводяться і не припиняються реставраційні роботи. Мабуть, тому вхід сюди коштує 20 євро.
На Акрополі довгі роки проводяться і не припиняються реставраційні роботи. Мабуть, тому вхід сюди коштує 20 євро.

Сучасний мегаполіс Афіни знаменитий у світі давньогрецькими шедеврами архітектури. Вони розташовані на Акрополі, скелястому пагорбі з плато на вершині. Звідси  починалися Афіни, одне з найдавніших міст світу, якому нараховують  три з половиною тисячі років.

У найдавніші часи на Акрополі  містилася укріплена царська резиденція. В період так званого Золотого віку, а це дві з половиною тисячі років тому,  на місці попередніх будівель було зведено великий архітектурний комплекс. До нашого часу збереглися  руїни  Парфенону, Пропілеїв, храму Ерехтейона, храму Ніки Ахтерос (заново відбудований), одеону Геродота Аттики і театру Діоніса. На Акрополі з 2009 року діє ультрасучасний музей. Тут доступні для огляду не лише оригінали мистецьких пам’яток, а й залишки розкопаних тут споруд.

На Акрополі довгі роки проводяться і не припиняються реставраційні роботи. Мабуть, тому вхід сюди коштує 20 євро.

До Афін приїхала ввечері і  вирішила прогулятися, щоб зібрати перші враження від міста. Вуличка, на якій розташований наш готель, обсаджена  мандариновими, тюльпановими і деревами з не відомими мені назвами. Дивно було бачити великі мандарини на тлі міських будівель. Дерево одночасно  плодоносить і цвіте,   цвіт має приємний аромат. Мабуть, декоративний сорт, бо плоди  несмачні – кислі і терпкі. Проїжджали берегом моря (Афіни омиває Саронічна затока Егейського моря), яке зовсім недалеко від готелю. Вздовж нього прокладена доріжка, на якій нам рідко зустрічалися перехожі. Шурхіт хвиль, морське повітря…

Афіни серед міст Греції — найпопулярніші у туристів. Щоб не стояти в чергах, особливо до Акрополя, довелося вставати рано, бо вже о сьомій годині розпочиналася екскурсія по місту.

Дорога до Акрополя — суцільно мармурова. Зійшло сонце, і мармур, відшліфований підошвами тисяч і тисяч людей, мов дзеркало, виблискував на сонці.

До Парфенону йдемо через Пропілеї -  монументальний парадний вхід, де вздовж сходів -  ряди колон (вже відреставрованих), а по боках височить крита колонада, так звані портики.

Чим вище підіймалася на пагорб,  тим краще на горизонті було видно  білі будинки міста.  Чудова панорама. Вершину Акрополя вінчає Парфенон, храм, збудований на честь богині Афіни. Від колишньої розкішної величної споруди, зведеної за величезні кошти, залишилася лишень  колонада з перекриттям: на фасадах по 8 колон, по боках — 17. Навіть тепер  напівзруйнований Парфенон, визнаний шедевр світової архітектури,  дивовижний. Високі, світлі мармурові колони, а довкола них блакить неба. На землі, точніше на скелі, лежать фрагменти стародавніх колон,  серед них цвітуть маки. Поруч  працюють підйомні крани – триває відновлення споруди.

Збереглися описи первісного храму, освячення якого відбулося 438 року до нашої ери. Парфенон побудований із білого мармуру, навіть дах був викладений мармуровими плитками. Оздоблення храму -  геніальне творіння великого скульптора Фідія. Він є автором скульптурних зображень  зовнішнього фризу і внутрішнього, так званого парфенонського,  160-метрового фризу із зображенням 500 фігур, скульптур у фронтонах, 11-метрової  статуї богині Афіни Парфенос із золота і слонової кості, що стояла в середині храму,  9-метрової бронзової статуї богині Афіни Промахос, спис і шолом якої були виконані із золота. Встановлена на високому постаменті на скелі, Афіна слугувала маяком для моряків.

Храм мав громадське призначення – в ньому зберігалися скарбниця афінського морського союзу, державний архів, священні культові предмети.

Доля Парфенону драматична.  Впродовж тисячоліть він міняв своє призначення і  залежно від того, хто володів Афінами, використовувався як святиня: у  візантійський період це православний кафедральний собор Пресвятої Богородиці, в добу Латинської імперії — католицький собор Афінської Богоматері, османи  перетворили його на мечеть. Величезної катастрофи Парфенон зазнав 1687 року: венеціанці під час бою з турками, які зберігали  у храмі пороховий склад, обстріляли його ядрами з корабля. Вибухи  перетворили частину храму на руїну. Храм не відновлювали, адже Афіни тоді належали до складу Османської імперії (Греція здобула незалежність лише 1830 року). На початку ХІХ ст. лорд Елджін, діставши дозвіл султана, вивіз до Англії фрагменти фризів, численну скульптуру, каріатиду. Все це зберігається  у Британському музеї, в залах «Мармури Елджіна». Сучасна Греція в міжнародних судах добивається повернення цінностей, але поки що  безрезультатно. Чудові статуї богині Афіни з Парфенону зникли безслідно.

Навпроти Парфенону розташований  напівзруйнований храм Ерехтейон зі знаменитими каріатидами, що своїми головами підпирають  портик. Це вперше в історії архітектури в конструкції будівель замість колон використано жіночі статуї.

Вирізьблені у камені шість жіночих величавих статних  фігур заввишки 2,3 м   на високому цоколі стоять в ряд, виставивши вперед  ногу, і здається,  ще мить – і вони рушать вперед.  Гордо підняті голови підтримують перекриття портика, волосся локонами спадає на плечі і шию, а вільний одяг складками  струменіє донизу. Дивує надзвичайно тонка обробка каменю, якою майстерно володіли давні скульптори. Статуї до нашого часу дійшли без рук, проте відомо, як вони виглядали. В копіях, знайдених в Італії, каріатиди  лівою рукою підтримують одяг, а правою — вінець.

Храм Ерехтейон збудований на різних рівнях на уступах скелі. Ряди іонійських колон храму ніби висять у повітрі – споруда незвичайної краси. Збудований на 100 років пізніше Парфенону на місці, де, за легендою, відбулася суперечка Афіни і Посейдона за владу над містом і над Аттикою, споконвічною грецькою землею. У храмі било джерело солоної води,   яке Посейдон добув зі скали тризубом, і росло священне оливкове дерево там, де Афіна проколола землю списом. Тоді в суперечці перемогла Афіна, і тому її іменем названо місто. Дивним чином переплелися легенди з дійсністю. Ерехтейон був присвячений богам Афіні, Посейдону і легендарному цареві Ерехтею. Первісне призначення храму – святилище, в якому  зберігалися найважливіші реліквії. У візантійські часи в ньому облаштували християнський храм, у часи османського володіння –  гарем султана. За більш ніж дві тисячі років храм зазнав великих руйнувань, але те, що збереглося, – ряди витончених колон, каріатиди — неперевершені зразки мистецтва.

Звернула увагу на те, що мармурові колони під дією світла змінили свій колір: з південного боку вони жовтаво-золотисті,  з північного – срібно-попелясті. Такого ж кольору і мармурові камінці, які я звідти привезла до Львова.

Фото автора

Афіни – Львів