Провал церковної дипломатії Ватикану

Після зустрічі на Кубі Папи Римського Франциска з главою Російської православної церкви Кирилом у Ватикані та Москві задоволені. А у Києві, про який теж йшлося під час гаванської розмови цих ієрархів, шоковані. Українці, які є парафіянами УПЦ КП і УГКЦ, вважають, що їх в угоду геополітичним інтересам Кремля й іміджевим дивідендам Ватикану зрадили. Зробили розмінною монетою у чужих ігрищах. Чи так воно насправді? Про це - у розмові кореспондента «Високого Замку» з провідним європейським теологом, істориком, публіцистом - французом з російськими коренями Антуаном Аржаковським. Авторитетний вчений викладав у навчальних закладах Америки, Франції, Бельгії, Росії, України, добре знається на релігійних проблемах минулого і сучасного.

-Для мене ця зустріч стала великим розчаруванням, - каже Антуан Аржаковський (на фото). - Багато людей, як і я, бачать у цьому провал церковної дипломатії Ватикану. Зустріч була довгоочікуваною, але вона не стала духовною, там не було молитви, тож вийшло, що стала політичною. Ці політичні домовленості між Ватиканом і Москвою не віщують нічого доброго. Дехто каже: нічого страшного, це ж лише перша зустріч, завжди так буває... Але я вважаю, що краще б такої зустрічі не було. Бо діалог був не на рівних умовах.

У спільній декларації допущено грубі помилки. Вона починається з твердження про те, що християни розділені упродовж тисячоліття. Це неправда! У Ватикані і Москві забули про Флорентійський собор 1439 року за участі глави Київської церкви Митрополита Ізидора, який разом з Папою Римським і більш як 300 єпископами латинської і грецької церков підписали угоду про об’єднання... Так що історію не враховано у декларації, що її підписали Папа Римський і московський патріарх. Не враховано інтересів України. Ватикан і Москва не бачать того, що нині відбувається на Донбасі. Там - не громадянська війна, а війна міжнародна, між Росією та Україною.

Інший великий недолік декларації — те, що Рим солідаризується з позицією РПЦ в усіх актуальних міжнародних питаннях. Скажімо, щодо становища християн на Близькому Сході. Щирість переживання Москви за їхню долю дуже сумнівна, адже патріарх Кирило підтримує Путіна, за чиїм наказом кидають бомби на сирійське місто Алеппо. Це справжня трагедія! Не розумію, як Ватикан і Римо-католицька церква можуть підтримувати такі страшні речі.

Про ще один великий недолік декларації. Патріарх Кирило не має належного авторитету, щоб підписувати документи з Папою Римським. Глава РПЦ перебуває лише на п’ятому місці в ієрархії лідерів православних церков. На першому місці — Патріарх Константинопольський Варфоломій, він і повинен би підписувати такий документ з першою особою Римо-католицької церкви. Однак Папа Римський чомусь погодився на укладення угоди з людиною значно нижчого статусу. Це все одно, що Патріарх Константинопольський підписав би угоду, скажімо, з єпископом Аргентини і вирішував би всі питання миру без Папи Римського. Не уявляю, як католики могли погодитися на таке...

Дивно, що Папа Римський підписує документ з п’ятою за вагою особою у православ’ї за чотири місяці перед великим Всеправославним собором, на який Патріарх Варфоломій міг запросити глав усіх 14 православних церков і показати, що саме він — перший серед рівних. Такий крок з боку Ватикану і Москви аж ніяк не допоможе єдності серед православних. Для християн, для всіх, хто серйозно займається екуменічним діалогом, це створить великі складнощі у майбутньому.

- Як такий “удар під дих” вплине на взаємини українських православних і греко-католиків з Ватиканом?

- В останні дні я багато думаю над цим. Читаю коментарі Патріарха УГКЦ Святослава Шевчука, отця Михайла Димида, інших владик, думки поважних експертів - і бачу, що християни в Україні не погоджуються на угоду, що підписана за їхніми плечима. Безправні українці ще могли змиритися з цим у 70-і роки, за часів СРСР, але зараз, після Революції гідності, після того, як українські християни багато зробили для того, щоб утвердити Незалежність своєї держави, вони не погодяться на такі оцінки Ватикану і Москви. І, можливо, ще більше думатимуть про об’єднання між собою. Про таке єднання мають думати, зокрема, в УПЦ Московського патріархату. Вона повинна рухатися вперед, інакше її сприйматимуть як російську церкву...

У Ватикані повинні виправити допущену на Кубі помилку. Для цього Папа Римський повинен приїхати в Україну. Ваш президент, прем’єр разом представниками всіх церков повинні запросити його до Києва, показати понтифіку, що українські православні і греко-католики об’єдналися навколо одних цінностей — тих, про які йшлося на Майдані.

І ще одне. Якщо Москва щиро прагне об’єднання церков, тоді повинна дати свободу греко-католикам, які живуть у Росії, - щоб вони могли відкривати там свої церкви. Це ж стосується протестантів, віруючих альтернативних православних церков, які нині не мають можливостей для існування в Росії. Після кубинської зустрічі світ ще уважніше стежитиме за ситуацією з правами людини у Росії.