«Минуло чотири місяці після смерті Віктора, коли я дізналася правду»

У Будинку воїна презентували книгу Оксани Дудар «Щоденники вдови», де авторка описує втрату на війні чоловіка — Віктора Дудара, військового журналіста, бійця 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

У березні 2022 року Віктор Дудар загинув під час оборони Миколаєва, похований на Личаківському кладовищі. Військовий загинув у 44-річному віці. В нього залишилася дружина Оксана та дочка Софія (їй 23, працює в журналістиці).

Після смерті вдова військового отримала орден «За мужність» III ступеня, яким нагородили Віктора Дудара. У 2014−2015 роках Віктор, який був уродженцем Тернопільщини, воював добровольцем на сході України, а з першого дня російсько-української війни знову пішов на фронт.

«Щоденники вдови» — це біографічний художній твір журналістки та письменниці Оксани Дудар. За сюжетом книги головна героїня Оксана через десять днів після повномасштабного вторгнення рф дізнається про загибель на війні чоловіка. Згорьована вдова з усіх сил намагається пристосуватися до нових обставин і віднайти нові сенси життя. Героїня також намагається знайти відповіді на багато запитань, зокрема, як і за яких обставин загинув її чоловік. Тож чи тепер знає про ці обставини?

«Не одразу дізналася про смерть чоловіка, — розповіла Оксана Дудар у коментарі для „ВЗ“. — Про смерть першим мені повідомив міський голова Жовкви. Версії смерті були різні. Спершу повідомили, що помер від „градів“, потім — що внаслідок вуличних боїв. У військовій частині мені сказали, що вбив снайпер, але деталей не давали. Жінка, яка вивозила тіла військових теж мені сказала про вуличні бої. Правду дізналася згодом. Мого товариша, який служив у 24-й бригаді і отримав контузію відправили на лікування до львівського військового госпіталю. Влітку 2022 року поїхала у військовий госпіталь провідати військового. Там зустріла військового, який служив разом з Віктором. Пообіцяв мені сказати правду про смерть чоловіка. Я не одразу була готова почути правду. Пішла на цвинтар. Військовий сказав, що Віктор помер від кулі снайпера».

Військовий розповів вдові Оксані деталі. Захисник Віктор перебував з гранатометником у місті Вознесенську Миколаївської області на даху будівлі. Знешкоджували ворожий БТР, зробили чотири постріли.

«Можна робити два постріли і треба швидко відступати з позицій, оскільки такими є правила наступу, — продовжує розмову Оксана Дудар. — Два постріли не спрацювали і вони зробили ще два. Додаткові постріли Віктора відстежив ворожий снайпер. Віктор разом з гранатометником вчасно пішли з даху неушкодженими. Але Віктор раптом повернувся на дах будинку за мотузкою. Тоді його наздогнала куля снайпера, а після того в будинок стріляли з танку. Минуло чотири місяці після смерті Віктора, коли я дізналася правду».

… На презентацію книги «Щоденники вдови» прийшло кількадесят львів'ян, серед яких друзі Героя, побратими, колишні колеги по журналістському цеху, громадські діячі та кілька народних депутатів від Львівщини. Частину коштів від продажів книги авторка віддасть на підтримку ЗСУ.

«Я щось писала, бо не могла говорити, — зазначила авторка на презентації, — Писала щодня… До написання книги мене наштовхнула подруга, яка зараз мешкає за кордоном. Вона відома сценаристка. Забрала усі нотатки, доповнила спогадами. Так і народилася книга».

Під час презентації в камерній атмосфері на екрані транслювали відео про життєвий шлях Віктора Дудара, зокрема кадри з фронту. Чимало людей в залі плакали.

Львівський волонтер, поет Роман Онишкевич зачитав на презентації книги вірш у пам‘ять про колегу Віктора Дудара. Його авторський вірш був настільки пронизливий, що гості презентації, наче, завмерли, слухали кожен рядок. Сам автор вірша був на високих емоційних вібраціях. Під час читання вірша ходив, жестикулював.