Разом із боровиками грибарі знаходять… снаряди

Справжній грибний бум панує у ці дні серед любителів тихого полювання Тернопільщини. Рясні дощі після місячної посухи немовби «пробудили» лісові дари. І за роботу взялися збиральники.

Базарні прилавки заповнені першими у цьому році боровиками — грибів, як мовиться, до кольору до вибору. На Бережанщині їх особливо багато збирають на віддаленому хуторі Лози, що межує з Івано-Франківською областю. Знаю людей, які за один похід до лісу клали у кошики кілька сотень пузатеньких екземплярів. Дехто, щоб не тягати важкі сумки на ринок, пропонує продати свої трофеї через Інтернет…

У пошуках грибної удачі вирушив до лісу і я. Сусідка Марія перед тим усього за п’ять хвилин назбирала 27 красунчиків — знайшла їх за 100 метрів від своєї хати, на полянці розміром чотири на чотири метри. І що особливо цікаво — у місці, де зазвичай відпочивають любителі шашликів. Довкола повно всякого туристського непотребу (пляшки, бите скло, корки, поліетиленові пакети, залишки упакування від майонезу і кетчупу) — а грибам хоч би що! Ростуть навіть серед такого сміття, ніби демонструють свою всесильність!

Через кілька годин, під вечір, Марія знову прийшла на знайоме грибне місце і принесла десяток нових трофеїв. Кілька боровиків підібрала там і наступного ранку. Справжній грибний клондайк!

Взявся шукати грибів і я. Уподобав собі узлісся, де, за моїми прогнозами, сам бог велів плодитися лісовому добру: трохи сонця, трохи тіні, родюча, зі слідами грибних спор, земля. Зробив крок, другий — і перед моїми очима постало щось інше, зовсім не схоже на боровика. Посеред лісової дороги на старому перепрілому листі лежав… снаряд. Груба іржа на ньому підказувала, що йдеться про боєзапас часів Другої світової. Побіжно визначив, що то був снаряд від 45-міліметрової гармати…

Скільки не ходив цією дорогою раніше (а нею їздять і вщерть завантажені лісовози) — такого сюрпризу не помічав. Припускаю, що принесли снаряд так звані чорні археологи, які чи не кожної неділі у пошуках раритетів минувшини снують по ближньому лісу зі своїми металодетекторами. Якщо це справді їхніх рук справа, то вчинили вони безвідповідально. Бо поставили під загрозу чиєсь життя. Добре, що у ті дні несамовито лили дощі і ніхто з відпочивальників не виїжджав «на природу». А якби хтось з них подався сюди на пікнік? — біди б не оминути…

Зі снарядом зробили все, як потрібно. Небезпечне місце обгородили кількома штахетами, повісили на них шматки червоної тканини. Дали знати у поліцію. Правоохоронці прибули швидко, додатково промаркували зону небезпеки. А далі вже була справа піротехніків із Державної служби надзвичайних ситуацій…

Тож якщо йдете по гриби, майте на увазі, що під кущем чи у рові можна натрапити не тільки на них. Не смійте нахилятися, щоб підібрати невідомі предмети, роздивитися їх. Надмірна цікавість може дорого коштувати…