Щедрі Карпати без дарів не відпустять…

Взяла аж два кошики, бо надивилася в різних грибних групах у ФБ як грибники «гребуть» осінніх білих красенів. Ну, думаю, погода чудова — грибна: дощі минули, а тепло залишилося. Тож, відірвуся на повну, точніше на два повних кошики.

Їду, тисну на газ, бо так хочу на гриби. У лобове скло авто світить сонечко, аж засліплює. Обабіч траси, вже ближче до гір, на постійних своїх «точках» стоять місцеві грибники і продають ранішній врожай. Встигаю роздивитись, що то білі! Настрій стає ще кращий… Ці грибники для мене — орієнтир, що додає оптимізму. Зазвичай, якщо продавців, що вишикувались у рядочок, багато, я додому вертаюсь з повними кошиками.

Нарешті на місці. Взуваю гумовці, бо ліс ще мокрий після кількох дощових днів, і йду на свої облюбовані грибні місця.

А там… нічого. Ну, добре, думаю, буває. Іду під свою секретну ялинку — там підберезники є завжди. Під тою ялинкою менше, ніж десять молоденьких красунчиків я не збирала. Піднімаю нижні гілки, заглядаю, обходжу з усіх боків. Нічого! Якщо тут жодного, значить їх нема. Вже нема. Мабуть, цьогоріч я запізнилася із закриттям сезону. Але ж торік саме цього дня ми так само закривали сезон, і грибів було хоч косою коси. Знаю це завдяки ФБ, який зранку нагадав мені минулорічний пост, де я виставила безліч фото.

Вертаюсь до машини з порожнім кошиком, дорогою зазираю під ялинки і берези, де раніше знаходила грибочки. Нема нич. Трапилось кілька гарних мухоморів. Хоч їх сфотографую!

Але карпатський ліс має благородну особливість — він ніколи не залишить вас без своїх дарів. По дорозі натрапила на два мальовничі кущі шипшини.

Деякі ягоди вже перезрілі і почорніли, але більшість — яскраво-червоні і тверді. Хоч шипшина і норовлива та колюча, але я собі з нею раду дала. Тож, кошик таки знадобився. Взимку буду пити корисний, багатий на вітаміни, чай з шипшини. І згадувати свої улюблені щедрі Карпати!