Допа «вдарився» у християнський соціалізм
Розкурювати партійне кадило молодшого брата візьме?
Нардеп Михайло Добкін, який у жовтні минулого року анонсував своє розлучення з «Опозиційним блоком» (але з фракції досі не вийшов), зайнявся розмноженням соціалізму. Тепер у Допи своя партія - «Християнські соціалісти» називається. Охочих «перетерти» про співпрацю Добкін в інтернет-«єпархію» запрошує, під яку окрему сторінку на Facebook створив.
«Партія сильно відрізнятиметься від тих соціалістів, які вийшли з-під комуністів. Це буде адаптований до нашої країни підхід до формування суспільства. А християнський напрямок – те, що повертатиме у наше життя такі залізобетонні людські цінності, як сім'я, повага, взаємини між людьми, без чого не те що у політиці - у звичайному житті обійтися не можна», - рекламував Добкін свою партійну обновку.
Після заяви Допи про небажання залишатися в «Опозиційному блоці», звучали прогнози, що він може попросити «політичного притулку» у партії «За життя» Рабіновича-Мураєва. Піде, мовляв, слідами «вихідця» з «Опоблоку» Нестора Шуфрича, який теж змінив партійну орієнтацію, примкнувши до «соняшникових». Таке кочування колишніх «есдеків» (свого часу і Шуфрич, і Добкін були в СДПУ(о)) під прапор «За життя» коментатори пов'язували зі спробами Медведчука розкласти яйця у різні кошики - під наступні парламентські вибори. Але Добкіна під «соняхом» Рабіновича-Мураєва не дочекалися. Чи то статус рядового Допу не влаштував, чи, може, заманливішу пропозицію отримав? Наприклад, від мільярдера Вадима Новинського, який теж не приховує, що в «Опоблоці» йому тіснувато.
Не виключено, що 30 мільйонів гривень «заставних» за Добкіна (якому після згоди парламенту на зняття з нього депутатської недоторканності і притягнення до кримінальної відповідальності світило СІЗО) були лише стартовим внеском Новинського у великі плани на Допу. Можливо, саме Новинський і є головним натхненником і спонсором «Християнських соціалістів». Путівка до наступного парламенту партії під головуванням Добкіна, звісно, не світить. Але як інструмент для просування «духовних скрєпов русского міра» (враховуючи, «вірнопідданство» Новинського Московському патріархату) — те, що треба кураторам з Білокам'яної.
