На п’єдестал – разом із Чебурашкою

На поміст київського “Палацу спорту” гімнастів виводив Чебурашка. Уже чотирнадцять років цей талісман спочатку Кубка олімпійської чемпіонки Стелли Захарової, а тепер Кубка націй зі спортивної гімнастики додає хорошого настрою глядачам і спортсменам. Цього року нагороди розігрували представники восьми країн. І вперше в українській столиці змагалися гімнасти Фінляндії і Єгипту. Ще за декілька тижнів до початку турніру обіцяли приїхати сусіди-угорці, гості із далекої Панами та багатьох інших країн. Та в останній момент відкликали свої заявки: через події на сході України батьки вирішили не відправляти своїх дітей на цей турнір.

У командних змаганнях серед чоловіків німецька збірна (165,850) віддала пальму першості господарям арени (166,900). Та раділи при цьому несамовито: кількома годинами потому інший склад гімнастичного бундестіму на тестовому турнірі у Ріо-де-Жанейро здобув олімпійські ліцензії. “Я такий радий! У червні у нас будуть внутрішні кваліфікаційні змагання, де вирішуватиметься склад олімпійської збірної. Сподіваюся, для мене знайдеться місце у команді, - поділився враженнями Вальдемар Айхорн, який до командного “срібла” додав “золото” на перекладині, три срібні медалі у багатоборстві, вправах на брусах та коні, а також “бронзу” у вільних вправах. - Мій найсильніший вид — кінь махи, базова оцінка якого 7,0. Якщо я стабільно виконуватиму цю комбінацію, у мене будуть всі шанси увійти до особистого олімпійського фіналу. Також я можу допомогти команді у вільних вправах та на перекладині. На чемпіонаті світу саме кінь перешкодив німцям відібратися у Ріо напряму: три падіння на цьому приладі відкинули нас за межі вісімки”.

“Я народився у Казахстані, - пояснив свою чудову, майже без акценту, російську Вальдемар. - Мої батьки переїхали до Німеччини у 1995-му. Саме на новій батьківщині, у Заарбрюкені, я дізнався про існування гімнастики і захопився цим видом спорту на роки. Зазвичай тренуємося кожен у своєму клубі, зустрічаючись час від часу на спільних зборах. Та в олімпійський рік збори тривають практично безперервно: щомісяця один чи два тижні ми тренуємося усі разом у Берліні. Сподіваюся, у Ріо ми добротно зробимо свою справу, і тоді газети, мабуть, згадають, що, крім футболу, у Німеччині є багато цікавих видів спорту, серед них і гімнастика”.

На третій сходинці п’єдесталу пошани стояв наш Олександр Петренко (окрім Айхорна, він гостинно пропустив попереду й білоруса Дениса Санувонга). “На кільцях я упав, опорний стрибок та бруси також пройшов не найкраще, - зітхнув Олександр Петренко. - Надолужити згаяне зумів на улюбленій перекладині, вільних вправах та на коні. І навіть перевиконав завдання: не лише до цих трьох фіналів пробився (Олександр переміг на коні і був другим у вільних вправах. — О. С.), а й у багатоборстві медаль взяв. Ці три прилади я можу робити на доволі високому рівні. А якщо додам ще й на брусах (і, цілком імовірно, в опорному стрибку), не виключено, що зможу поборотися за місце у збірній. Мене не потрібно мотивувати. Мені подобається той стиль життя, якого вимагає від нас гімнастика. Я отримую істинне задоволення від тренувань. Тим паче, коли поряд з тобою тренуються такі гранди як Олег Верняєв чи Ігор Радівілов. Дивишся на їхню техніку виконання найскладніших елементів і робиш усе можливе, аби хоча б трішечки підтягнутися до їхнього рівня. В Олега просто неперевершена здатність налаштовуватися на виступ. А ще неможливо не поважати його добросовісність: він першим переступає поріг залу і останнім йде додому”.

Двічі на верхню сходинку п’єдесталу пошани — у вільних вправах та в опорному стрибку — сходив 18-річний Максим Іванов. Володимир Окачев, який не так давно занурився у змагальний ритм після боротьби з травмами, став найкращим на брусах. А на кільцях домінував єгиптянин Алі Захран: його 15,400 бала стали найвищою оцінкою цих змагань.

У багатоборстві рівних не було гімнастці із Кіровограда Яні Гороховій (на фото). “Я не все багатоборство пройшла бездоганно, - розповіла Яна. - На вільних мені не вдався один елемент: технічно розпочала усе правильно, але дихання збилося, і “вилізла” помилка. А от іншими видами задоволена. Навіть колодою, на якій мене похитувало. Новий зал та незвично велика кількість глядачів додали хвилювання. А на колоді найменше хвилювання дається взнаки. Мені допомогла підтримка моїх подруг по команді: дівчата без упину кричали, і їхні підбадьорювання заспокоювали мене. Найбільше мені подобаються змагання в опорному стрибку: швиденько усе відпрацювала і навіть не встигла розхвилюватися (усміхається). А також вільні вправи: усі дівчата люблять танцювати”.

А наступного дня, коли розігрувалися медалі в окремих фіналах, статус-кво відновила тезка Горохової — Яна Федорова (у багатоборстві вона стала віце-чемпіонкою): у неї золоті нагороди в опорному стрибку та на колоді і дві срібні — у вільних вправах та на брусах.Фото Анни САВЧИК.