«Ми ніколи не повернемося до колишнього життя, ми стали іншими, ми ніколи цього росіянам не пробачимо»

Один місяць, один тиждень і один день. Рівно стільки тривала окупація Київщини. Лідерка «Європейської Солідарності» у Київраді Марина Порошенко побувала біля Романівського мосту, через який евакуювали людей з Бучі та Ірпеня після 24 лютого 2022 року. Вона нагадала, що за час окупації лише на Київщині ворог вчинив понад 9 тисяч воєнних злочинів, вбив понад 1500 місцевих мешканців, пошкодив та зруйнував понад 26 тисяч будинків.

«Ми через два роки повернулися на місце цих сумних подій. Дуже багато мешканців Київщини не попередили заздалегідь про війну, щоб вони могли врятувати своє життя і життя своїх близьких. Вони залишилися під окупацією, і кожного дня їх життю загрожувала небезпека. Навіть вийти просто на вулицю означало, що тебе можуть вбити, людей просто розстрілювали, як в тирі», — згадує Марина Порошенко.

«Тут була „дорога життя“, навіть видно, що залишилися переходи, по яких перевозили людей. Люди рятували своїх старих батьків, які вже не могли пересуватися, їх переносили на ношах, як і хворих людей. Я позичила ноші в Олександрівській лікарні, пообіцяла, що обов’язково поверну, бо вони були навіть з інвентарним номером», — розповідає Марина Порошенко подробиці тих днів. Загалом під прикриттям бійців 206-го батальйону близько двадцяти тисяч мешканців Приірпіння змогли вирватися з-під обстрілів. Тоді для прикриття людей від куль залучили банківські бронемашини для перевезення готівки.

«Люди йшли з дітьми, домашніми улюбленцями, навіть папуг переносили, не кажучи вже про котиків і собак. Вони всі дякували за те, що їх не покинули, бо в окупації у них було відчуття, що держава про них забула», — зазначила Марина Порошенко.

«Ми з громадською організацією „Брати по зброї“, „Справа громад“ та разом з новоствореним 206-им батальйоном територіальної оборони відвозили їх на Лаврську, надавали необхідну медичну допомогу, ми їх годували, давали гарячий чай і потім розподіляли логістику, кому куди їхати», — сказала вона.

«Хотілося допомогти кожному. У перші дні деокупації ми поїхали в Ірпінь, Бучу, Бородянку, збирали людей і роздавали продуктові набори, медикаменти. Багато людей опинилися в ситуації, коли не працювали аптеки, магазини, не було опалення, вони виходили з підвалів», — згадує Марина Порошенко.

«Я пам’ятаю випадок, коли на Лаврській до мене підійшли люди і почали розпитувати, чому я нікуди не їду. Я сказала, що ухвалила для себе рішення, що нікуди не поїду з Києва, що б не відбувалося, тому що я потрібна тут, в команді. І я зроблю все, щоб Київ вистояв і була змога звільнити Київщину. Після цього дві молоді жінки сказали, а чому ми кудись їдемо? Ми теж маємо залишитися і робити щось корисне в себе вдома», — згадала вона.

«Ми ніколи не повернемося до колишнього життя, ми стали іншими, ми ніколи цього росіянам не пробачимо. Дуже важливо сьогодні згадувати ці історії, для того, щоб вони давали нам енергію, поштовх рухатися вперед. Ми звільнили Київщину, і це надихає нас не здаватися за будь-яких умов, не втрачати віру в те, що ми зможемо перемогти. Треба набратися терпіння», — вважає Порошенко.

«Ми вже звикли жити під звуки повітряних тривог. Але це не повинно нас розслабляти і давати привід змиритися з цим. Ми маємо далі концентрувати свої зусилля і об'єднуватися для того, щоб зупинити російського агресора, вигнати з нашої території і почати будувати нову Україну. Але це нагадування залишиться з нами назавжди»", — додала вона.