Квартирантка

Цей голос Наталка, здається, впізнала б через сотню літ.

— Пробач, що турбую, — сказав у слухавку такий рідний баритон. — Ти не могла б на два місяці взяти до себе на квартиру мою доньку? Вона стала студенткою вашого університету, а від твоєї квартири туди рукою подати. Ми з дружиною боїмося відпускати нашу домашню дитину у гуртожиток. Хочемо винайняти для неї помешкання. Наразі шукаємо. Можна у цей час їй пожити у тебе?

Детальніше читайте в паперовій версії видання