“У роботах свого сина я побачила те, що ніхто з вас не зможе побачити”

Відомий львівський живописець Остап Патик уже не вперше представляє на суд глядачів свої роботи. Його картини — у приватних колекціях не лише поціновувачів мистецтва України, а й США, Китаю, Німеччини, Іспанії, Франції, Туреччини, Єгипту, Бельгії… Цього разу митець виставив на суд глядачів 49 полотен, які зайняли почесні місця у Національному музеї імені Андрея Шептицького.

Виставка триватиме до 24 листопада. Чому вона приурочена, журналіст «ВЗ» запитала на урочистому відкритті в Остапа Патика.

— Це моя ювілейна виставка, — сказав пан Остап. — Незабаром мені виповнюється 55 років. Спеціальної назви виставка не має, не прив’язана до якоїсь певної теми. Це зріз моїх робіт за останні 10−12 років. Я підготував до виставки 60 робіт, але, щоб полотна вільно дихали, щоб їх гарно сприймали відвідувачі, розмістив лише 49.

— Виставляєте роботи останніх років. А зовсім нові?

— Більшість з цих робіт, які малював останніми роками, не виставлялися ні разу. А зовсім нових полотен, які намалював недавно, більше половини.

— Чи дотримувалися ви у підборі картин спеціальної тематики?

— Тут представлено різні напрями — пейзаж, натюрморт і формалістична композиція. Портрету я не давав, бо він би не помістився.

На відкритті виставки виступило чимало відомих гостей, які сказали про митця багато гарних слів. Та, мабуть, найзворушливішим був виступ матері Остапа Патика — Романи Патик.

Пані Рома надзвичайно хвилювалася і назвала відкриття виставки родинним святом, адже саме восени їхня родина «збирає врожай» на сімейні події. Саме у жовтні народився відомий художник, батько пана Остапа — Володимир Патик, який, на жаль, відійшов у кращий світ три роки тому. А у вересні багато років тому пані Рома стала дружиною Володимира Патика. Жартувала, що на їхньому весіллі не було ані дружок, ані дружбів, але, попри дивне весілля, вони прожили довгий і щасливий вік.

Я — дуже щаслива, — сказала пані Рома, — я була у музеї вчора, коли вже були розвішані картини, і не було нікого. У роботах свого сина я побачила те, що ніхто з вас не зможе побачити. Я підійшла до півоній, і вони запахли медом, я підійшла до маку, а з нього листочки відпадають. А з ірисів, які намалював мій син, бджілки беруть мед. А коли проходила біля абстракції, я почула музику. Мені колись казали письменники, що мазок має звук. Не можу сказати, хто з них талановитіший — мій чоловік чи син. Але Патик-старший, крім того, що тримав пензель у руках, більше нічого не вмів. Зате Остап вміє краще, як я, фарширувати рибу, приготувати качку… Він розуміє, який сир треба купувати чи сметану. Остап не лише прекрасний художник, а й прекрасний кулінар, чудовий тато і дідусь. Я пишаюся своїм сином!

• (Інтерв`ю з Остапом Патиком читайте в одному з наступних номерів «Високого Замку»).