Чи підвищують атаки на російські нафтопереробні заводи ціну нафти у США?

Цього року зазнали влучання понад 12 російських нафтопереробних заводів тільки силами СБУ. Після США та Китаю, росія є третім у світі переробником нафти. У 2022 році на нафтопереробних заводах росії перероблялося 6,8 мільйонів барелів нафти щодня. Це близько половини всієї нафти, що видобувається у росії. Великих нафтопереробних заводів налічується близько 30 та ще кілька десятків заводів меншої потужності.

Кількість українських безпілотників не безмежна, тому є сенс атакувати тільки великі нафтопереробні заводи.

Майже водночас агенство новин Reuters та британська ділова газета «Financial Times» почали друкувати думки «експертів», що зупинка нафтопереробних заводів росії збільшує світову ціну нафти.

Financial Times навіть написала, що адміністрація Байдена просила адміністрацію Зеленського не обстрілювати російські нафтопереробні заводи напередодні виборів президента США, оскільки це підвищує ціну нафти у США. Висока ціна палива на заправках дратує американських виборців, бо всі вони їздять на автомобілях і хочуть дешевого палива. Від цього сміхотворного пояснення тхне «руським духом» та відчувається «рука москви» водночас.

Ціна на американську марку нафти WTI залежить у першу чергу від залишків нафти (а також і бензину) у сховищах США. Згідно з даними, оприлюдненими Агентством енергетичної інформації США, запаси сирої нафти в США зменшилися, як і запаси бензину. За тиждень, що закінчився 15 березня, запаси сирої нафти впали на 2,0 млн барелів до 445,0 млн барелів. Запаси бензину скоротилися на 3,3 млн барелів до 230,8 млн барелів. Утилізація потужностей НПЗ зросла з 86,8 відсотка до 87,8 відсотка. Ця тенденція всіх трьох чинників сприяє збільшенню ціни нафти у США. Тому вона і зросла.

Також на ціну впливає очікування трейдерів: якщо вони сподівалися на збільшення запасів, а сталося їхнє зменшення, то ціна може вирости більш стрімко, ніж коли очікування трейдерів і реалії збігаються.

У більш віддаленій перспективі на ціну світової нафти впливає рішення картелю, що має назву ОПЕК+. Це об'єднання країн, що експортують нафту на світовий ринок. Збільшення або зменшення експорту впливає на пропозицію нафти у світі, а відтак і на співвідношення попиту та пропозиції, що визначає ціну на ринку. Наразі до цього об'єднання входить і росія. Тому обсяг нафти, який пропонує росія на світовому ринку визначений угодою всередині ОПЕК+. Зупинка нафтопереробних заводів в росії не повинна призвести до збільшення або зменшення експорту російської нафти, якщо, звісно, росія буде дотримуватися узгоджених квот.

На що у реаліях може вплинути зупинка російських нафтопереробних заводів?

У 2023 році 20 з 27 країн Євросоюзу купували в Індії нафтопродукти, виготовлені з російської нафти. Нафтопереробні потужності Індії є четвертими у світі за потужністю після російських.

Якщо російські сховища нафти будуть переповнені, то росія намагатиметься збільшити експорт сирої нафти до індійських нафтопереробних заводів. У 2023 році Індія закуповувала у росії 1,75 мільйона барелів на день. Збільшення експорту до Індії краще для росії, ніж зупинка видобування на свердловинах. Ще Китай може з великою знижкою відкупити надлишки сирої російської нафти.

Але хай там як, росія буде змушена формально порушити обмеження експорту сирої нафти, узгоджені ОПЕК+. Це призведе до того, що й інші члени ОПЕК+ не будуть дотримуватися обмежень, і тоді на ринку буде збільшення пропозиції нафти, ціни підуть вниз. У президента Байдена немає підстав боятися такого сценарію.

Це його суперники хай ламають собі голову, що з цим робити.

Отже, у короткостроковій перспективі атаки українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах не збільшують ціну американської нафти марки WTI.

Страждають тільки компанії-власники нафтопереробних заводів росії. Це викликає лють в кремлівських можновладців, бо вони і є власниками багатьох нафтогазових активів.

Думаю, що особливо їх розлютила атака на нафтопереробний завод Кіріші у Ленінградській області. Він належить компанії Сургутнєфтєгаз. Це, мабуть, єдина з великих нафтогазових компаній у світі, яка заборонила друкувати прізвища власників. Можна тільки здогадуватись чим викликана така таємність.

Розлючені кремлівські небожителі вирішили вдарити по українській цивільній інфраструктурі у відповідь на атаку на нафтопереробні заводи. Але перша їхня атака 21 березня прийшлася на будівлі СБУ та СВР у Києві, як організаторів атаки безпілотників на нафтопереробні заводи. Ракетна атака наступного дня залишила півторамільйонний Харків без світла, води й опалення. Свідоме позбавлення людей доступу до цих ресурсів можна розглядати як геноцид українського народу. Боротися з геноцидом законними методами неможливо — в України не вистачить коштів захищати кожне місто такими ж системами протиповітряної оборони, як столицю Київ. Тому слід відповідати за принципом «Око за око».

Харків в Україні, як і Санкт-Петербург в росії, є другою столицею. Тому на атаку цивільної інфраструктури Харкова слід відповідати атаками на цивільну інфраструктуру Санкт-Петербурга. Тільки мета таких атак має бути чітко визначена, а саме: припинення ворожих атак на цивільну інфраструктуру Харкова.

Оскільки в нас немає ракет такого великого радіуса дії як в росії, слід використовувати такі ж безпілотники, що використовуються проти нафтопереробних заводів.

Принцип має бути таким: припиняться обстріли Харкова, припиняться і напади на критичну інфраструктуру Санкт-Петербурга.

Містам Дніпру, Запоріжжю та Одесі теж слід визначити «побратимів» у росії. Спадають на думку Нижній Новгород, Ростов та Воронеж.

Ми не повинні порушувати гуманітарне право першими, але й не маємо морального права бездієво спостерігати, як руйнується інфраструктура найбільших українських міст і гинуть цивільні громадяни під співчутливі зітхання наших союзників.

Єдине зауваження щодо атаки на нафтопереробні заводи росії стосується заяви віцепрем'єра Стефанишиної, що нафтопереробні заводи є «безперечно, легітимними військовими цілями.» Ні, на жаль, не безперечно. І це нам слід усвідомлювати в обґрунтовуванні нашої позиції. Міжнародне право залишає у «сірій зоні» питання чи належать нафтопереробні заводи до легітимних військових цілей.

Звісно, ми можемо сказати, що росія першою розбомбила наш кременчуцький нафтопереробний завод, і тому бомбимо їхні заводи. Але при такому поясненні виникає питання пропорційності. Тобто чому за один ми розбомбили дванадцять?

Отже, пояснення має бути іншим.

Також не годиться пояснювати бажанням скоротити доходи росії від продажу нафти. По-перше, тому, що ще не доведено чи це скорочує доходи російського бюджету. А по-друге, що набагато важливіше, економічні санкції не здійснюються військовими методами. Вони здійснюються відмовою від купівлі російської нафти (а також і нафтопродуктів).

Тож чим слід пояснювати бомбардування російських нафтопереробних заводів?

Покаранням власників цих заводів, які є ініціаторами цієї війни з моменту загарбання Криму. Тому, що саме нафтогазовий сектор росії був головним ініціатором і бенефіціаром загарбання Криму і величезних покладів газу у 200 мильній зоні Криму. Тобто за вкрадений кримський газ грабіжники мають бути покарані. У тому числі втратами щодо такого майна, яким є нафтопереробні заводи, що їм належать.

У цьому контексті, не слід забувати, що мета наших збройних сил — це звільнення окупованих територій. І пріоритетом має бути Крим, як найбагатша з усіх окупованих територій завдяки покладам газу. Наші вороги розпочали цю війну загарбанням Криму тому, що ті, хто сидить у кремлі, є водночас і власниками нафтогазових активів. А власник нафтогазового активу не може не вкрасти такі величезні поклади газу, якщо йому трапиться нагода. Вона трапилася 2014 року.

Навіть «хороший руський» Михайло Ходорковський щиро вітав незаконне загарбання газових родовищ Криму, бо теж належав за менталітетом до власників нафтогазових активів.

Якщо українські війська увійдуть до Армянська і просунуться далі до Джанкоя, а тим часом військово-морські та військово-повітряні сили України виженуть кораблі з Севастополя і припинять залізничний рух карфагенським мостом, то втримати Крим російські збройні сили не зможуть.
Для безпілотників СБУ та СЗР теж є 160 легітимних цілей у Криму. Отже, не нафтопереробними заводами єдиними живі безпілотні програми СБУ та СЗР.

Тоді кремлівські крадії зрозуміють, що цю гру вони остаточно програли і за скасування економічних санкцій Заходу погодяться звільнити й решту українських територій.

Але з Криму їх доведеться виганяти силою. З тої самої причини, з якої мавпа ніколи добровільно не відпустить їжу, яку вона схопила на дні глечика з вузькою горлянкою. Навіть побачивши мисливця, як свідчить досвід, інстинкт самозбереження мавпи поступається жадібності.
Тому не втомлюємося повторювати: «Карфагенській міст має бути зруйновано».