Розправа з неугодними — перший симптом авторитаризму

Дві знакові події, що відбулися в Україні майже одночасно, — позбавлення громадянства Саакашвілі і закриття кримінальної справи  проти Пашинського —  це симптоматика.

Від того, як на неї реагуватиме суспільство: чи почне негайно “лікувати” владу, чи  не зверне  на небезпечні симптоми хвороби належної уваги, залежить, у якому напрямку рухатиметься Україна. Чи збереже паростки демократії, чи почне скочуватися до авторитаризму.

 Сумну  історію грузинського реформатора, цю  казку з поганим фіналом, не прокоментував хіба що лінивий. Я — не лінива, просто все настільки очевидно, зрештою, стільки було сказано, що переспівувати колег не хотілось. Якщо говорити про післясмак події, то на душі досі гидко. І соромно. За президента України, який цим вчинком продемонстрував свою мстиву натуру. А ще — тривожно. Бо, за великим рахунком, Петро Порошенко став на слизький шлях Віктора Януковича, який також використовував президентську владу для зведення порахунків з політичними  конкурентами. Тільки Янукович кидав їх у в’язниці, а Порошенко наразі вибрав більш “вегетаріанський” шлях. Але суть від того не змінюється. Маємо кричущий прецедент вибіркового правосуддя. Саме проти цього, зокрема, люди і виходили на Майдан.

 І це не перший випадок, коли влада  непарламентськими методами намагається боротися з опонентами та критиками. Згадаймо, як   оточення президента відчайдушно намагалось дискредитувати  антикорупціонерів. Переслідування громадського активіста Віталія Шабуніна найбільш показове. Заради цієї дискредитації навіть зміни до закону внесли, аби громадські активісти також своє майно декларували. І якщо, не дай Боже, хтось забуде задекларувати сарай, галасу буде не менше, ніж після “панамських паперів”. Зрозуміло, це спроба нівелювати боротьбу з корупцією, бо, крім кількох невгамовних активістів, реально з нею ніхто боротися не хоче. Ну, хто буде рубати сук, на якому сидить, до якого приріс?

 Красномовною була й історія стосунків міського голови Львова Андрія Садового з центральною владою на тлі львівського сміття. Київ намагався приборкати норовливого мера, застосувавши апробовані на Саакашвілі (часів його губернаторства) методи. Мовляв,  візьми і зроби, але ми  перекриємо тобі усі можливості. Саакашвілі “перекрили” митницю, Садовому — усі сміттєві полігони в Україні.  За принципом підрізати пташці крила і сказати: “Лети!”.

 Натомість, як і у часи Януковича, зрештою, і  Кучми, і Ющенка, цінується   вірнопідданство. Тому такі беззастережні виконавці волі начальства, як Пашинський, отримують жирні посади та індульгенцію. Нинішня влада діє за старим перевіреним принципом: друзям все, ворогам — закон. Але з таким вибірковим правосуддям далеко в Європу не заїдеш. Підступне позбавлення Саакашвілі українського громадянства шокувало європейських лідерів. Ще кілька таких шокуючих кроків — і безвіз з ЄС можуть  скасувати… Чи розуміє це Порошенко? Чи перспектива позбутися влади лякає значно більше, ніж втратити безвізовий режим з ЄС? Якщо так, то Порошенкові є чого повчитися у Путіна. Втім, виганяти неугодних з країни вже навчився.