Схід і захід у «Безодні» переплелися...

Війна з російським агресором ще не одне десятиліття бентежитиме душі українців. І хоча, як казав класик, «велике бачиться на відстані», дехто вже зараз, коли війна ще не закінчилася, виносить на суд глядачів увесь її жах і біль. Таким незагоєним одкровенням стала остання у цьому сезоні прем’єра Національного драмтеатру ім. М. Заньковецької — драматична притча «Безодня» від автора п’єси, режисера та актора цього театру Ореста Огородника. Це четверта, втілена на рідній сцені, драматургійна і режисерська робота талановитого заньківчанина. Цього разу він замахнувся на надскладну тему — війна, АТО, співіснування двох ментальностей — «західняки» і «донецькі».

Схід і Захід — разом? На початку вистави це призабуте політичне гасло звучить як насмішка для сім’ї галичан Пантелюків. Не встигли Марія (Дарія Зелізна) та Назар (Орест Гарда) поховати сина Івана, який загинув в АТО, як у військо мобілізували сина Василя (Юрій Волинський). Однак Пантелюкам доводиться прихистити біженців із Донецька — Ларису (Любов Боровська) та її сина Толіка (Андрій Бучко). Виникають суперечки, адже Назар ненавидить «донецьких», а його дружина Марія (Дарія Зелізна), їхня донька Ірина (Наталя Боймук) та невістка Катерина (Христина Гриценко) захищають їх. Між Ірою і Толіком спалахує кохання…

Раптом на обрії з’являється брат Лариси Стасік (Ігор Гаврилів). Він приховує від Пантелюків, що воює на боці сепаратистів, і починає шантажувати Ларису. Адже її чоловік і другий син воюють на боці «ДНР». А вона втекла з сім’ї, бо за проукраїнські погляди чоловік називав її “бандерівкою”, підняв на неї руку. Стасік вимагає, аби Лариса повернулася у Донецьк до чоловіка. Назар дізнається, що брат Лариси — сепаратист, і вказує біженцям на двері. Аж тут — кульбіт долі — старійшина сім’ї Пантелюків пан Богдан (Януш Юхницький) колись сидів у радянських концтаборах із батьком Лариси. Ба більше — «донецький» врятував життя галичанину.

Обидві сім’ї починають розуміти, що міцно пов’язані між собою. Останньою краплею до порозуміння стала страшна звістка, що син Василь потрапив у полон до сепаратистів. Тут уже Назар просить чоловіка Лариси, командира загону сепаратистів Сашу (Олександр Норчук), визволити сина. Натомість той просить Назара вмовити дружину Ларису повернутися. Кульмінаційна сцена вистави — галичанин розламує хлібину навпіл і питає донеччанина: «Хліба хочеш?» — викликала шалену овацію в залі…

“Досі не можу відійти від цієї роботи, — поділився з журналістом “ВЗ” своїми враженнями від прем’єри Орест Огородник. — Над виставою працювали сім місяців. Важко було відтворювати “живий” період в історії нашої держави, якому ще ніхто не дав оцінок, не підсумував. Я сам не хотів давати оцінок, ставити в кінці знак оклику, а поставив знак запитання. Ця вистава була і залишається для мене великим ризиком. Адже я стояв як перед білим листом, не знав, яка буде реакція. Бачу, глядачі мене зрозуміли. Вистава ще буде рости, розвиватися. Можливо, змінюватися...”.

Майже три години сценічного дійства глядачі у напруженні, ковтають сльози. У такому ж стані і актори на сцені — «грають серцем». Виконавиця ролі Марії Дарія Зелізна від емоційного виснаження знепритомніла, її забрала «швидка». Але на прем’єрі актриса зіграла блискуче.