Навіть Геннадій Москаль заговорив ламаною російською

Міністерство освіти й науки України (МОН) надіслало керівникам обласних управлінь освіти та всіх навчальних закладів України листа з вимогою викладати та спілкуватися у навчальних закладах українською мовою.

«У робочий час у навчальних закладах з навчанням українською мовою науково-педагогічні, педагогічні працівники та інший персонал використовує українську мову. А у навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин поряд з українською мовою — також мову, якою здійснюється навчально-виховний процес у цьому закладі», — йдеться у роз’ясненні міністерства.

Уже і Міністерство освіти “зачухалося”, і це вже добре. Та, здається, не всі у владі розуміють, як важливо, аби на усіх рівнях говорили державною мовою! Після спілкування з викладачем Святославом Літинським, який обстоює державну мову у судах, зловила себе на думці, що я перестала помічати, що наше телебачення (за рідкісним винятком) - російськомовне. От увімкнула гумористичну програму “Дизель-шоу” - ну хоч би один актор розмовляв українською... Мовчу про “Студію Квартал-95” - там така сама ситуація. Увімкнула “Танцюють всі” - члени журі розмовляють виключно російською. Хіба що деякі конкурсанти говорять українською, тоді й Владислав Яма переходить на українську. Але ж вміє говорити! Тішуся за Тіну Кароль, яка у проекті “Голос. Діти” вже не переходить на мову агресора (Тіну не раз критикували за російську на телебаченні). Часом у неї трапляються русизми, але чути її голос — миле діло. Досконала українська - це лише питання часу.

Письменниця Людмила Таран написала на своїй сторінці у “Фейсбуці”: “Принципово не маємо телевізора. В готелі Тернополя вирішила глянути бодай одним оком. Поперемикала по українських (номінально) каналах - жах! Суцільна дебілізація й двомовношизофренізація! Вскочила на канал 24 - якраз Соня Кошкіна інтерв’ювала Г. Москаля. Мало не впала: пан Геннадій відповідав поганою російською мовою, аж вуха в’янули. Той, що був схожий на Г. Москаля, здався мишкою перед грізною вопрошаю­щєй кішкою... Вимкнула з відчуттям бридливості, злості й безсилля”.

У розпал Майдану Соня Кошкіна обіцяла, що почне розмовляти й писати свої статті українською... Друзі її підбадьорювали: “У тебе все вийде”. Не склалося... Невже розумна людина не може вивчити мову країни, в якій живе? Я написала Соні повідомлення у “Фейсбуці” і запитала її про це, але відповіді так і не отримала. А ось Святослав Літинський, який бореться за державну мову на усіх рівнях, має ще багато мрій. Хоче бачити українські версії інтернет-магазинів (наприклад, Vladyslav Chechotkin). Щоб BMW Україна запустила український сайт та український інтерфейс в автомобілях. Щоб був прийнятий новий, кращий мовний закон. А Арсен Аваков та Хатія Деканоїдзе заговорили українською. До речі, деякі користувачі соц­мереж обурюються, що трапляються проколи із написами україн­ською і на нових банкнотах. “А як вам вибір цитати на новій 100-гривневій банкноті? Наче кращого зразка не знайшли. Ні смислового, ні мовного...”, - написала одна дописувачка “Фейс­буку”. Цитую: “Свою Україну любіть, любіть її... Во время люте, в остатню тяжкую минуту за неї Господа моліть...”. Натомість іншим користувачам саме ці слова Шевченка подобаються.

Підсумовуючи сказане, Людмила Таран у розмові з кореспондентом “ВЗ” пояснила, що треба робити, аби русифікація не поширювалася, не роз’їдала Україну як іржа. Ця тема для письменниці, філолога і журналістки особливо болюча: “Держава повинна регламентувати основоположні речі, стратегічні. Повинна бути одна державна мова, а звідти, так би мовити, все, що з цього випливає, - каже Людмила Таран. - На даному етапі це те, що називається позитивна дискримінація. 362 роки ми були під впливом агресивного сусіда — Росії. Тепер нам треба цей страшний клубок, в який ми потрапили, негайно розрубати мечем. Передусім - дотримування державної мови в усіх сферах життя нашого суспільного і, звичайно, те, що стосується найнятих на роботу чиновників усіх рівнів. Так є у всьому цивілізованому світі. ЗМІ не повинні поширювати двомовну шизофренію. Це ознака розколу суспільства. Ніякі гасла “Єдиная страна, єдина країна” не можуть бути виправданням. Це прокремлівське гасло, яке не може бути основою для існування вільної, демократичної, повноцінної України.

Будь-якому співрозмовнику, який до мене звертає­ться російською мовою, завжди відповідаю українською. Тому що перебуваю в себе вдома, на своїй землі. Якщо відчую раптом, що людина має певні труднощі з інтелектом, можу звернутися російською мовою, допомогти. Але це дуже рідко буває, бо я вважаю, що за стільки років існування України будь-яка повноцінна людина може оволодіти українською мовою. Якщо україномовна людина хоче вдати, що вона толерантна і відповідає російською на російську, то вважаю, така людина дурить себе. І насправді це не толерантність, а догідливість, запобігання перед людиною, тобто прихований страх. Не варто звертати увагу на “вату”, яка ніяк не доросте до елементарного розуміння, що у нашій Украї­ні має функціонувати у всіх сферах тільки українська мова. У приватному житті — будь ласка, говоріть хоч “по тьмутараканськи”. Я обурююсь і не втомлююсь писати у соцмережах, що у супермаркетах “Сільпо”, у Києві, є касири, які відмовляються розмовляти українською. Я намагалася бути людиною толерантною, але зараз у мене з’являються наступальні ноти, наступальна інтонація, тому що вперто не хочуть люди розуміти елементарних речей”.

Я запитала переселенку з Донецька Наталю, чому пише у “Фейсбуці” російською. Знаю, що вона добре говорить українською, працювала журналісткою. І почула заїжджене гасло: «Використання російської мови у побуті ще не свідчить про громадянську позицію людини та її готовність захищати свою землю зі зброєю в руках, як це робили і роблять мої земляки”. На моє “прикро, що ви не хочете розуміти, як важливо публічно говорити і писати українською”, Наталя відповіла: “Зараз у Донецьку найбільший попит на репетиторів з української мови». “Вони могли б читати ваші дописи українською і ще би краще вивчили мову”, - кажу. Наталя сухо подякувала за пораду.

А тим часом...

Російської мови на залізничних вокзалах не буде!

У Львові на вокзалі можна почути оголошення про прибуття та відправлення поїздів, зокрема, і російською мовою. На своїй сторінці у Facebook міністр інфраструктури України Володимир Омелян написав: «До грудня 2016 р. всі квитки, назви станцій, оголошення, інформація на табло буде вестися виключно українською та англійською мовами! Одночасно працюємо над декомунізацією назв станцій”, - йдеться в повідомленні.