«Коли Ганна Миколаївна почала мене поливати, я їй рефлекторно відповів нелітературними словами…»

І знову скандал! Цього разу довкола інтерв’ю, яке дав російському журналісту Олегу Кашину для журналу «Афіша» відомий публіцист, колишній редактор суперпопулярного журналу «Огонёк», а ще раніше редактор українського «Всесвіту» Віталій Коротич. Згадуючи свої «перебудовні» редакторські будні у Москві, він провів паралелі з нелегким життям журналіста у незалежній Україні. Розповів, як у середині минулого року його з волі екс-керівника Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації президента Ганни Герман «бортанули» з «Першого Національного». Там донедавна Коротич вів окрему телепрограму, яка виходила у форматі довільних бесід із Віктором Януковичем. Передач вийшло всього п’ять…

«Повинно було бути більше, — розповів «Афіші» Віталій Коротич, — але під час п’ятої я сказав: «Слухайте, Вікторе Федоровичу, якого біса сидить Тимошенко? До неї ж в чергу стоять посли, президенти, а вона сидить. Випустіть її! Що це таке взагалі?!». Він якось зам’явся, щось почав пояснювати... Я кажу: «Значить так, обговорюється питання, чи можна відправити на лікування в Німеччину або в Швейцарію — це важко? А то у вас люди стільки накрали, що вони можуть собі по клініці купити, всю Швейцарію!..».

А після цієї розмови з Януковичем у Коротича виник конфлікт з його радницею.

«Закінчився запис, і його ця ідеологиня, помічниця з ідеології Ганна Герман, як почала волати: «Як ви не розумієте? Ви в яку політику лізете? Ви не розумієте, що ви робите!». Я послав її «на хер», і з того часу мене більше на цю передачу не запрошують», — зізнався Віталій Коротич.

Через кілька годин після того, як уривок цього скандального інтерв’ю з’явився в «Українській правді», Герман спробувала реабілітуватися. Повідомила, що Коротич надіслав їй листа з вибаченнями за те, що московський журналіст начебто перекрутив його слова. Мовляв, нічого такого не було, все видумали ці «писаки»…

Спроба вийти «білою і пухнастою» з цієї історії для Герман була вкрай невдалою. Журналісти «УП» помістили на своєму сайті уривок аудіозапису скандального інтерв’ю, де чітко чути, як Коротич обурюється поведінкою радниці президента і зізнається, що «послав» її «на хер»...

А потім був ще один неприємний «ляпас» для Ганни Герман. Віталій Коротич повідомив, що радник президента попросила його написати «покаяльного» листа. Водночас Коротич дав зрозуміти, що відносно Герман не змінив своєї думки. Підтвердив, що вона повелася з ним недостойно…

«…Єдине, в чому я міг каятися, — це в тому, що не витримав, і коли мене Ганна Миколаївна почала всіляко поливати, я їй рефлекторно відповів, але відповів якимись нелітературними словами», — написав Коротич.

Віталій Коротич підтвердив, що відразу після цієї перепалки його програми за участю президента припинилися. Такі переміни Коротич напряму пов’язує з особою Герман. «Розумієте, в чому справа, — сказав екс-редактор, — адже вона була голов­ним ідеологом!».

Отар ДОВЖЕНКО, медіаексперт

Я до кінця не впевнений, що все було так, як каже Коротич. Коли його програма була в ефірі, вона сприймалась як «піар» Януковича в найгіршому сенсі цього слова. Адже виглядало це так, що один із найглибших письменників і публіцистів України, величезний авторитет для кількох поколінь, сприймає Віктора Федоровича як рівного і навіть цікавого співрозмовника. Мені легше повірити, що Коротич удавав пошану та зацікавленість у розмові з Януковичем за солідну винагороду. І що він усвідомлює, що функція «відбілювання» Януковича перед мізерною аудиторією занепалого Першого Національного його принижує — тому й намагався якось реабілітуватись, розповівши історію про свою сміливість у розмові з Януковичем (а насправді — нормальне журналістське запитання, яке було б поставлене найпершим, якби інтерв’ю брав справді незалежний журналіст) та посилання Герман на три букви. При цьому зробив він це у відносно безпечному російському інформаційному полі — як відзначив сам інтерв’юер Олег Кашин, ця історія не цікава тамтешній аудиторії, та й до українців дійшла лише за десять днів після публікації матеріалу. А подальша історія «розшаркування» перед Герман із намаганням перевести стрілки на «писак» просто ганебна. Для мене висновок однозначний — Коротич, хоч і був колись мало не дисидентом, ментально належить до радянського, рабського світу, де можна позаочі поливати господаря або його попихачів лайном, але в їхній присутності слід перед ними побігати.

Сергій ТАРАН,директор Міжнародного інституту демократій

Усім нам — і політикам, і журналістам — треба бути послідовними: говорити те, що думаєш, і тримати слово!

Коротич ще з радянських часів був достатньо гнучкою людиною, яка завжди намагалася бути більше дипломатом, ніж журналістом. До того ж не слід забувати: абиякому журналістові не дають можливості розпитувати Януковича про гострі проблеми…

Ця історія підтверджує: влада намагається контролювати інформаційні потоки. Навряд чи це щось нове для наших громадян. Але новим є те, що влада не справляється з керуваннями цими потоками…