Тарас Прохасько

Останнім часом у мами, яка все більше заглиблюється у реалії свого дитинства, з'явився такий домінантний мотив, що вона шкодує свого тата, мого діда, через те, що він так багато і ретельно вчився, натомість так мало працював за фахом. І то дійсно так було. Зрозуміло, що вона намагається мене втягнути у співпереживання. Зрозуміло, що я не можу уникнути власних роздумів на цю тему

Революція на граніті справді була революцією

Коли я промовляю слово «стіл», то у моєму мозку виникає образ стола, який є складеним з сотень столів, які я знаю, і того, що я про ці столи знаю.

Чув здавна, що коли здається – треба хреститися. Так само знаю, що історія не повторюється фотографічно, бо надто багато змін пережило надто багато речей, щоби будь-яке явище або подія відбулися так само, як колись.

Давай розказуй... Це сказав особіст. Поруч був замполіт з дещо літературним прізвищем Маркідонов.

17 вересня 1989 року в Івано-Франківську ще було видно, що за п'ятдесят анексії  років цей край не перестав бути інакшим від решти УРСР. Тут нарід фактично вже відкрито повстав проти тодішнього ладу.

Ми не надаємо цій історії належної уваги — витісняємо

Найбільшим шоком у моєму житті було багатогранне відчуття незмінності життєвого потоку у момент здобуття і проголошення української Незалежності

Тепер уже не може бути сумнівів у тому, що ніяких особливих українських проблем (чи проблем України) нема. Як і нема рішень цих проблем, які би обмежувалися виключно українським досвідом або мали специфічне українське значення.

Все ж перебуваємо у мові. І чим далі, тим більше. Такою є особливість загального розвитку світу. Правдоподібно, підбираємося, перебираючи і відкидаючи мегатони недієвих словесних комбінацій, до тієї остаточної фрази, яка зможе колись відповідати дзеркальному відображенню старту – спочатку було слово.