«Якщо Китай припинить купувати російську нафту, війна в Україні закінчиться через тиждень…»

Україна громить ворога на полі бою і завдає йому ударів на дипломатичному фронті. Однією з програшних для росії зовнішньополітичних битв можна вважати зустріч політичних радників і радників з питань національної безпеки глав майже сорока країн. Цей форум відбувся 5−6 серпня у Джидді, другому за величиною місті Саудівської Аравії, в її «економічній столиці». Сюди прибули, зокрема, спецпосланці зі США, Китаю, Індії, Бразилії, Чилі, ПАР, Мексики, Індонезії, що засвідчує високий формат форуму. Україну представляв права рука Володимира Зеленського — глава Офісу президента Андрій Єрмак. Переговори йшли довкола «формули миру» із 10 пунктів, що її запропонував як шлях для закінчення російсько-української війни наш президент. Хоча не було підсумкового комюніке, між учасниками переговорів досягнуто принципового розуміння: в основі майбутніх рішень має бути повага до територіальної цілісності і державного суверенітету. Радники лідерів своїх країн прибули на цей мінісаміт для того, щоб підготувати фундамент для зустрічі на найвищому рівні. Схоже, учасники цього зібрання зробили крок до розширення коаліції на підтримку України. Бо навіть завжди обережне у своїх оцінках МЗС Китаю заявило, що міжнародні переговори в Саудівській Аравії щодо України допомогли «консолідувати міжнародний консенсус». Більше про це намагаємося дізнатися від політолога, директора «Міжнародного інституту демократій» Сергія Тарана.

— Українськими справами протягом минулих вихідних займалися у Саудівській Ара­вії. Чим важливий для нас цей форум? Чи не став він декла­ративним-декоративним?

— Це залежатиме від того, чи буде незабаром оголошено про саміт глав країн, які взяли участь у цьому форумі. Якщо дочекає­мося саме такого, високопред­ставницького, за участі перших осіб, зібрання, то можна буде говорити про успіх серпневої зустрічі. Поки що нема офіцій­ного оголошення, коли саме та­кий саміт може відбутися. Заче­каємо, тоді говоритимемо про щось із певністю.

Водночас зустріч радників у Джидді є невід'ємною від на­ступної зустрічі, яка готується, — країн G-20 у 2024 році. Там має прозвучати позиція України — важливо, щоб ми взяли участь у цьому саміті. Якщо і там буде обговорено мирний план України, тоді вже точно буде успіш­ний результат нашої дипломатії.

Добре, що відбуваються такі зустрічі, як у Саудівській Аравії, яка все більше заявляє себе ак­тивною учасницею регіональ­ної політики. Добре, що у цій зустрічі взяли участь представ­ники Китаю та Індії (хоча пред­ставник Китаю не був актив­ним). Важливо, що на цьому форумі не було нікого від росії. Представники Глобального пів­дня погодилися взяти участь у такій зустрічі без огляду на те, що там не буде посланця з мо­скви, — ще донедавна таке не можна було собі уявити. Пе­кін завжди твердив, що на всіх міжнародних форумах має бути присутня москва.

— У пресі звучали такі оцін­ки: всі учасники цього фо­руму стоять на тому, що від­правною точкою міжнародної політики має бути повага до територіальної цілісності і державного суверенітету…

— Це так! Учасники зустрі­чі посилаються на Статут ООН. Важливо інше: яких саме за­ходів передбачають вжити ці країни для того, щоб гаранту­вати цю недоторканість, ціліс­ність? Наприклад, Саудівській Аравії було б непогано гово­рити про збільшення видобут­ку нафти — це обвалило б ціни на енергоносії і вдарило би по росії, яка порушує територіаль­ну цілісність України. Так само було б важливо говорити з Ки­таєм про те, щоб він припинив купувати російські вуглевод­ні - і тоді у кремля закінчаться гроші на війну. Було б важливо говорити з країнами Глобаль­ного півдня, через які росія за­куповує підсанкційні товари — і таким чином має можливість вести свою загарбницьку війну проти України.

Декларації - це добре. Але слід ставити питання: що саме наші прихильники готові зроби­ти, аби привести до тями агре­сора, змусити його поважати територіальну цілісність Украї­ни? Потрібен перехід від загаль­них слів до конкретних дій. Оце буде важливим критерієм успі­ху.

— Чи може зустріч у Джид­ді пробити стіну нерозумін­ня, сумнівів, вагань і розши­рити коаліцію на підтримку України? Ну, хоча б виробити чіткіше позиціонування щодо російсько-української війни у країнах Африки, Південної Америки, Азії?

— Було б наївно думати, що одна зустріч щось глобаль­но змінить. Але важливо, щоб країни Африки та інші пред­ставники Глобального півдня, набагато потужніші, як от Ки­тай та Індія, брали участь у та­ких представницьких нарадах і могли глибше розуміти, що на­справді відбувається в Україні. Не думаю, що у світі є пробле­ма з браком інформації. Про­сто у різних країн є різні інтере­си. Тому дехто із цих країн вдає, що не до кінця розуміє, про що йдеться. Такі країни хочуть мати у себе дешеву російську нафту. Дехто прикидається не­розумінням, називає країну-агресора і її жертву «рівними сторонами» і каже про необхід­ність якихось поступок для росії з боку України…

Важливо, щоб учасники са­міту у Джидді були готові взяти на себе конкретні зобов’язання зі встановлення миру в Україні. Через різнобій інтересів пози­ція щодо росії з боку Глобально­го півдня не є такою рішучою, як позиція Заходу.

— Наскільки результа­тивною була присутність на згаданій нараді спецпос­ланця Китаю Лі Хуея, який кілька місяців тому із посе­редницькою місією їздив до Києва, москви, бував в євро­пейських столицях?

— Участь Пекіна у цьому фо­румі була формальною — Лі Хуей навіть не зустрівся з укра­їнською делегацією. Китай лише спостерігав. Дав зрозумі­ти: все це добре, але ми буде­мо дотримувати свого мирно­го плану.

Важливо, що Китай проде­монстрував готовність бра­ти участь у таких форумах без участі росії. Це хороша новина. Погана новина у тому, що у діях Пекіна багато декларативного. Китайці і далі торгують з росія­нами, купують дешеві російські енергоносії. Їх все влаштовує…

Але з Китаєм нам важливо працювати. Бо там теж бага­то втрачають від війни в Укра­їні - по Китаю б'є економічна рецесія. А з іншого боку, у цій війні Пекін шукає свою вигоду. Купуючи за невисокими цінами російську нафту, певним чином компенсує втрати від кризи сві­тової економіки.

Стратегічно Китай зацікав­лений у слабкій росії. Для нього це була б легка здобич. У Під­небесній розуміють: ізольована від світу москва прибіжить до Пекіна, просячи грошей, техно­логій, мікросхем тощо.

Війна в Україні також посла­бляє росію. Тому позиція Ки­таю у ставленні до війни двоя­ка. З одного боку, там хотіли б, щоб росія була ослаблена, і це давало б змогу дешево купу­вати у неї нафту-газ. З іншого боку, Китай хотів би, щоб якось ця війна владналася, щоб світо­ва економічна криза не прогре­сувала і не била по китайській економіці.

— «Незапрошення» ро­сії від організаторів фору­му у Джидді може образити кремль. Там можуть сказати: нас не покликали, нашу дум­ку ви ігноруєте, ви нас знева­жаєте — тому не будемо вас слухати, не будемо зважати на ваші мирні ініціативи…

— Якщо москва образить­ся на окремі країни Глобально­го півдня, у неї більше не зали­шиться партнерів. Якщо путін образиться на Китай і Саудів­ську Аравію, на росію чекати­муть погані часи. Тому у мо­скві не образяться. Не захочуть показати свою слабкість. Ро­битимуть хорошу міну за по­ганої гри. Будуть намагатися показати, що ще залишають­ся впливовими у світі, склика­тимуть свої саміти. Наприклад, у рамках BRICS (міждержавне об'єднання, група п’яти країн — Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР, назву цього союзу утворе­но за першими буквами згада­них країн — Brazil, Russia, India, Сhina, South Africa). Хоча ця ор­ганізація не така впливова, як інші форуми.

— Якщо у москві почують, що Китай чітко, а не роз­пливчасто, не завуальовано висловив своє ставлення…

— «Почують» — не має зна­чення. Має значення — «відчу­ють». У Китаї завжди багато про що говорять. Важливо, щоб там хоч щось зробили. Якщо Китай припинить купувати російську нафту, війна в Україні закінчить­ся через тиждень. Якщо Індія відмовиться від російської на­фти, росія втрачатиме фінансо­ві ресурси і не зможе воювати більше року. Важливі не декла­рації - дії!

Дуже потрібно, щоб згада­ний саміт відбувся ще до кінця цього року — він став би важли­вим елементом на шляху при­пинення війни в Україні.

— Чи могла організацію зу­стрічі у Джидді підштовхнути зернова криза, спровокова­на ударами російських атак по українських елеваторах, блокування морських пере­везень і перспектива афри­канських країн опинитися на межі голоду?

— Нестача продоволь­ства вже відчувається в окре­мих країнах Глобального пів­дня. Тому свого часу лідери цих країн приїжджали у москву. Але Китаю, Індії нестача зерна не загрожує - хіба що їхнім сате­літам.

— Які країни зараховують до Глобального півдня…

— Цей термін використову­ється у політології і політиці, він має на увазі країни, які не вхо­дять в орбіту Заходу, а з іншо­го боку — це країни, які не підпа­дають під критерії колишнього срср. Колись їх називали краї­нами Третього світу. Часто вони займають нейтральну позицію, а з часів холодної війни дуже змінилися. Окремі з них ста­ли потужними, як от Китай, Ін­дія, у політиці вони можуть бути не меншими гравцями, ніж ро­сія. Є такі країни Глобально­го півдня, які відстають у своє­му розвитку від решти світу, це переважно представники Аф­рики. Деякі країни, як от Бра­зилія, мають плани формувати власні ринки, впливати на про­цеси у світі. Деякі, як Півден­но-Африканська Республіка, мають амбіції бути регіональ­ними лідерами. Ці країни на­зивають Глобальним півднем — тому що вони не потрапляють під категорію визначення «За­хід — Схід». Тобто «Захід — це НАТО, ЄС, а Схід — це росія. А є ще третє, „ні туди ні сюди“ — Глобальний південь». Ці понят­тя умовні, не формальні, але вони достатньо характерні для позначення тих процесів, які відбуваються у світі.