«Сто відтінків зеленого»

Тут життя перевернуте з ніг на голову.

У цій острівній країні через кожні кількадесят метрів краєвиди змінюються, як картинки в кіно: то льодовики, то вулкани, то гейзери, то чорні піски, то розкішна зелень. А ще там можна побачити полярне сяйво. Так розповів про Ісландію мандрівник, громадський активіст, співзасновник клубу пригодницьких мандрів GoMountains Юрій Шивала. Хлопець побував в Ісландії в рамках створення першої україномовної передачі про подорожі. Ісландія неабияк вразила його стилем життя: більшість ісландців вірять в... ельфів. Острівна країна багата на термальні джерела, “мажорний” термальник - Blue Laguna. Юрій — турист зі стажем, відвідав Марокко, Норвегію. Журналіст «ВЗ» зустрілася з Юрієм Шивалою, щоб поспілкуватися про його враження від Ісландії.

Юрій добирався до Ісландії літаком. Авіарейси з України обійдуться у 600 доларів в обидва боки. Щоб зекономити, треба летіти з Польщі лоу-костом до Рейк’явіка (столиця Ісландії, населення — 187 тисяч осіб, становить половину населення країни). Авіаполіт з Польщі до Ісландії коштує 120-150 доларів туди і назад. «Я зупинився з друзями в Рейк’явіку, а потім подорожував машиною по південному узбережжю Ісландії, - розповідає Юрій Шивала. — Оренда автомобіля на день коштує 40 євро (в літній сезон — удвічі дорожче), плюс витрати на бензин, який там доволі дешевий. Потім поїхав до водоспаду Гульфосс, де є долина гарячих гейзерів».

В аеропорту Рейк’явіка, каже мандрівник, вразили скриньки, куди кожен турист може кидати пожертви для громадських організацій, що займаються благодійністю. Таких скриньок там доволі багато, усі вщерть заповнені різними валютами світу. «Рейк’явік - типове нордичне прохолодне місто з кольоровими невеличкими будиночками, - наголошує Юрій. — В середині будиночків — скромні інтер’єри, простенькі меблі. У невеличких особняках мешкає не одна сім’я, як в Україні, а три. Ісландці не люблять розкоші, надають перевагу практичності. Там не побачиш дорогих автомобілів. Купують переважно позашляховики. Коли дороги замете, іншими машинами не проїдеш. Економлять на готелях. Там немає п’ятизіркових, тільки «четвірки». За добу номер у готелі коштує понад 100 євро (зі сніданком). Ісландці економлять на одязі, не купують зайвих речей, а лише найнеобхідніше. Головне, щоб одяг був теплим та комфортним».

Українські туристи були шоковані будинком ісландського Кабміну. Це простенький двоповерховий особнячок, нічим не примітний.

Єдине, в чому собі не відмовляють ісландці, — їжа. Харчуються морепродуктами, супами. Коронна страва-делікатес — тухла акула. Тушку акули на кілька тижнів закопують в землю, щоб протухла. Потім відкопують, миють, розрізають на шматки. “Делікатесом”, який побував під землею, і самі смакують, і туристів пригощають. Запивають шнапсом. Національний «делікатес» має свою історію. У давнину в Ісландії були періоди браку продуктів, тому вдавалися до крайнощів — їли смердюче акуляче м’ясо.

«Пробував у ресторані тухлу акулу, - каже Юрій Шивала. — Порція — п’ять доларів. Смак — наче куряче м’ясо із запахом аміаку. Не боявся їсти, бо було цікаво. Та після трапези доводиться спілкуватися з людьми, прикриваючи рота».

Ісландці люблять поїсти, тому поповнюють світову статистику товстунів. Ісландія — на другому місці після Америки за кількістю людей з ожирінням… І це при тому, що тут обмаль ресторанів швидкої їжі. Поїсти можна навіть у магазинах, де стоять столики, ніби в кафе.

Харчуватися в кафешках Ісландії дорого. Порція овочевого супу — 5-8 євро, якщо зі шматками риби — дорожче. Комплексний обід — 20-30 євро. Кава — 5 євро, чай — 4-7 євро. Юрій Шивала каже, що найкращий варіант економії — купувати продукти у супермаркетах «Бонус» (мережа найдешевших продуктів в Ісландії) і готувати страви самому. У цих супермаркетах є спеціальний відділ товарів для мігрантів, де ціни досить низькі. За 50 євро можна купити продуктів, щоб два дні ситно їсти групі з чотирьох осіб.

Ісландія — зручна країна для туристів, які не люблять возити в гаманці готівку. Всюди, навіть у глухих селах, можна розрахуватися за покупки, послуги платіжною карткою. Юрій Шивала каже, що в гаманці не мав доларів та євро, платив за будь-яку дрібничку карткою. У країні обмаль пунктів обміну валют, хіба що у Рейк’явіку є кілька точок.

Запитую, які ментальні риси ісландців. «Вони дуже спокійні, привітні, але замкнені в собі. Не відкривають душу незнайомцям. Щоб їх розговорити, доведеться докласти зусиль, - пояснив Юрій Шивала. — Для ісландців важливі сімейні цінності. У вихідні переважно сидять вдома зі сім’єю».

Ісландія — країна, яка заробляє на туризмі та термальних курортах. Десять років тому пережили велику економічну кризу, потім переформатувалися. Зробили ставку на туризм, IT-індустрію. Також там розвинена рибна торгівля. Середня зарплата в Ісландії — 3,5 тисячі євро.

«Не дивно, що сюди їдуть з різних країн світу! Це наче подорож в доісторичну епоху, - наголошує мій співрозмовник. — Таких пейзажів не знайдете ніде. Їдеш і через кожні десять хвилин хочеш зупинитися, щоб сфотографувати природу. Спочатку бачиш вулкан і чорні вулканічні піски, потім — льодовик, гори, скелі, об які розбиваються хвилі океану. Далі — села на пагорбах, гейзери… Динамічно і красиво».

Країна повністю забезпечує себе енергетикою від гео­термальних джерел. Воду можна пити навіть з-під крана, вона там чиста. Деякі господарі проводять термальні потоки під будинки, ставлять чани для туристів. За аквапроцедури доплачувати не треба, це входить у вартість проживання у приватному секторі (за добу — 20 євро з особи).

Один із популярних та найдорожчих термальників - Blue Laguna, де денний абонемент коштує 40 євро. «Немає сенсу там відпочивати, бо по всій краї­ні є багато диких термальників, де можна безкоштовно поплавати, - радить Юрій Шивала. — При дорозі побачили термальний басейн і занурилися у теплу водичку. Зверху падає сніг, а ти сидиш у теплі, насолоджуєшся дикою природою».

Бути в Ісландії і не відвідати крижані печери — те саме, що бути в Римі і не побачити Папу Римського. За екскурсію у льодову печеру Юрій Шивала виклав майже сто євро. Влітку Ісландія вкрита кольоровими мохами, сніг - лише на вершинах. «У мохах — сто відтінків зеленого», - ділиться враженнями мандрівник.

З Ісландії варто привезти светри з північним візерунком (40-80 євро), сувеніри — 10-20 євро. Якщо знаєш англійську, туристу нескладно буде порозумітися з місцевими. Ісландці, які заробляють на туризмі, добре освоїли англійську. Її знають усі - від старого до малого. А ось ісландська мова — одна з найскладніших у світі. Не намагайтеся щось вимовити, бо язик закрутиться в клубок… Наприклад, Ейяф’ятлайокудль - назва вулкана на острові, Гапнарфйордур — одне з міст.

В Ісландії дбають про дов­кілля: тут всюди урни для роздільного сміття. Побутові відходи — окремо, пластик чи скло — окремо. Незважаючи на те, що погода там частенько «тішить» снігопадами, комунальні служби на відмінно прибирають дороги. У столиці їздять трамваї. Щоправда, є проблема з міжміським громадським транспортом. Автобуси курсують рідко, але за графіком. Краще орендувати авто, ніж чекати на автобус. На дорогах патрулює поліція. Працює за схемою «Справжній сервіс — непомітний сервіс». Поліцейські переважно попереджають про зміну погодних умов. Порушення на трасах фіксують відеокамери.

Фото Бориса ГАВРАНА