«Західні» солдати готові нас захищати?

Минулого тижня світовий політикум оживила заява президента Франції Макрона про те, що європейські країни мають зробити все, аби росія не перемогла в Україні. Французький лідер не виключив, що у майбутньому західні країни можуть відправити в Україну свої війська — для її захисту. Ця теза прозвучала після зустрічі в Єлисейському палаці близько 20 глав держав і урядів, які обговорювали активізацію підтримки України. Кажучи про західні війська в Україні, Макрон визнав, що консенсусу у цьому питанні наразі немає. Це підтвердили згодом «відмовні» заяви багатьох представників країн-членів НАТО, у тому числі США — сказали, що своїх солдатів в Україну не посилатимуть. (Лише Литва, Естонія і Нідерланди заявили, що ідея Макрона варта уваги). Але при цьому західні лідери підтвердили: допомагати нашій країні будуть і надалі. Щодо пропозиції французького президента та її наслідків дискутуємо із головою Громадської ліги «Україна — НАТО», кандидатом політичних наук, офіцером ЗСУ Сергієм Джерджем.

Важливо було почати таку дискусію

— Для чого Макрон робив заяву, яка начебто не має під собою ґрунту, ваги?

— Я так не сказав би. Фран­ція завжди проводить свою осо­бливу політику. Раніше багато го­ворили, що в лідерах підтримки України — Сполучені Штати, Ве­лика Британія, Польща, тепер уже Німеччина вийшла на пере­дній план, — а Франція начебто у тіні. Тому, видно, Макрон вирі­шив очолити цей процес у Євро­пі. Можливо, хотів натякнути, про що говорив з українською сторо­ною, про те, що хотіли почути від нього у Києві. І в цьому є певний резон. З одного боку, важливо почати таку дискусію. Ми знаємо, що будь-яка ідея проходить різ­ні етапи свого втілення. Спочат­ку — «Це неможливо!». Наступний етап — «Щось у цьому є…». І наре­шті - «Як же без цього бути?». Так відбувалося, зокрема, коли Укра­їна потребувала західних танків, інших видів озброєння.

А згадайте: на початку ро­сійсько-української війни, 2014 року, нас «ощасливлювали» хіба що ковдрами, подушка­ми, обмундируванням, шоло­мами. Йшлося також про аптеч­ки і сухпайки. Ми це пам’ятаємо і дякуємо нашим партнерам про турботу за здоров’я наших вій­ськовослужбовців.

Загалом на перших порах йшлося про нелетальну зброю, яка не стріляє. Але як тоді було воювати з ворогом, який нас, українців, вбиває? На щастя, на Заході це зрозуміли.

Нова ідея Макрона має пра­во на обговорення. Як на мене, прозвучала позитивно, бо несе українцям сенс. Це нас пев­ним чином підбадьорює. Бачи­мо у цій пропозиції французь­кого президента ще один спосіб допомоги Україні. Це, до певної міри, і сигнал кремлю: мовляв, Захід іде до цього, ми будемо за­хищати Україну, як тільки зможе­мо! Тож у москві мали задумати­ся про своє майбутнє.

Щодо «відмовної» заяви ні­мецького канцлера Шольца, обережної позиції США, генсе­ка НАТО Столтенберга про те, що жодного «західного» солдата в Україні не буде, — думаю, вони передчасні. Бо таким чином го­строту питання було знято. Але його треба порушувати — ми ж повинні і психологічно тиснути на противника. І не треба його, так би мовити, лікувати від пере­ляку ще до того, як цей переляк стався.

Головне, що питання про за­хідні війська в Україні постало. Думаю, його ще не раз порушу­ватимуть, обговорюватимуть. Важливо, щоб окремі країни дали «добро» на те, аби їхні громадя­ни як добровольці брали участь у війні проти росії. У багатьох кра­їнах юридично заборонено, щоб їхні громадяни служили у зброй­них силах інших країн, воюва­ли там. Але важливо знайти таку формулу, яка зняла б усі правові застереження, щоб не було пе­реслідування цих людей. Треба відкрити шлюзи для доброволь­ців, для тих, хто хоче прислужи­тися Україні. Можуть влитися до інтернаціональних бригад або безпосередньо — у ЗСУ. Важли­ва не стільки кількість цих добро­вольців, скільки їхня специфіка­ція. Це, зокрема, могли би бути пілоти, які вийшли на пенсію. Вій­ськові льотчики рано ідуть на за­служений відпочинок, вони ще довго є цілком активними людь­ми. Тож було б добре запроси­ти у ЗСУ іноземців, які літали на літаках західного виробництва, у тому числі на F-16 — і дати їм можливість разом з українськи­ми пілотами захищати нашу дер­жаву на цих же літаках, які нам ось-ось передадуть.

Війська країн НАТО могли б охороняти наш кордон з білоруссю

— Ви обмовилися, що зая­ва Макрона могла мотивувати українців. Але колективна від­мова пристати на цю ідею не­мовби облила нас холодною водою. Деякі люди роблять висновки, що безпека України — виключно наша проблема, що на Заході від нас відвер­таються, намагаються вми­ти руки, бо мають власні про­блеми… Чи це насправді так?

— У міжнародній політиці є своя драматургія, своя режису­ра. Треба часом витримати пау­зу, а потім робити заяви. Деякі з них справді прозвучали надзви­чайно швидко…

Наші партнери уже перекона­лися, уже зрозуміли, що Украї­на захищає Європу — бо кремль погрожує і Варшаві, і Парижу, і Лондону спаленням, ядерним знищенням. Якщо є 55 країн, які входять у «Рамштайн» і надають нам зброю, техніку, якщо таким чином ми разом воюємо, то чому тільки українські солдати вико­нують цю роботу? Важливо, щоб хоч якоюсь мірою до цього долу­чилися й інші країни. Воїни захід­них країн могли б і не бути на лінії зіткнення, а, скажімо, охороняти український кордон з білоруссю. Можна було б розмістити їх біля невизнаного Придністров'я. Це «розвантажило б» українські вій­ська, їх можна було би із цих ре­гіонів перекинути туди, де три­ває гаряча фаза війни.

— Один із небагатьох, хто позитивно відгукнувся на ідею Макрона, був глава МЗС Литви Ландсберґіс. Чи може з часом таких заяв від політиків бути більше?

— Звичайно! І не тільки їх­ніх слів, а й дій. Як перший крок — західні країни могли би до­зволити своїм співвітчизникам-добровольцям захищати Укра­їну, водночас не беручи на себе зобов’язання забезпечувати їх зброєю, технікою. Це посилило би наші підрозділи.

Ядерний шантаж росії можуть припинити реальні санкції

— На пасажі Макрона від­реагував і путін. Попередив, що країни НАТО ризикують нарватися на ядерний конфлікт, якщо відправлять вій­ська в Україну, пригрозив За­ходу новітньою далекобійною зброєю. Наскільки серйозні ці погрози?

— Такі заяви московсько­го правителя — ще один привід для того, щоб європейські лі­дери предметно подумали над тим, як бодай не військовими ін­струментами зупинити путіна. А що маємо? На Заході кажуть про санкції, а ми бачимо, що з біло­русі в Європу, зокрема у Поль­щу, йде російська сільськогос­подарська продукція. І ніхто її там не блокує, не висипає ро­сійське зерно з вагонів і фур на землю… (Прем'єр-міністр Поль­щі Дональд Туск уже заявив, що запропонує ЄС повністю забо­ронити імпорт сільгосппродукції з росії. — Авт.).

Якщо Європейський Союз хоче, щоби було менше ядер­них погроз з боку путіна, то тре­ба реальні, чутливі санкції засто­сувати проти «росатому», який торік заробив багато-багато мі­льярдів доларів на співпраці із західними країнами. А також за­боронити ввезення в Європу всі­єї російської сільгосппродукції. Тобто зробити щось радикаль­не. Якщо у когось є сентименти до росії і він переживає, як вона житиме у майбутньому, — то росії можна допомогти, вилікувавши її. Зробити це можна у швидко­му часі - оперативно знищивши путінський режим. Знищити еко­номічно — щоб він розвалився. І тоді постане нова росія, лібе­ральна. Тоді з російськими лібе­ралами можна було б вести діалог. Це було би краще для росій­ського народу.

І не треба тягнути кота за хвіст! Вигля­дає, що західні санкції ніби є, але водночас у росії створюють ра­кети з європейськи­ми, американськи­ми чипами. Санкції ніби є - а атомні елек­тростанції в Угорщи­ні отримують ядерне паливо з росії. Санк­ції ніби є, а аграрну продукцію з росії возять в Євро­пу, нафтопродукти перевозять, SWIFT працює у банківській сис­темі росії… Це нікому не прино­сить користі. Стагнація погли­блює проблему, але не вирішує її.

— Черговим аргументом для Заходу в його тиску на ро­сію мала би бути смерть На­вального…

— Реагуючи на цю резонанс­ну подію, важливо було запусти­ти реальні санкції проти росії. Не санкції проти тюремників, які си­дять у воркуті й далі колими ні­куди не їздили. Бо якщо цим тю­ремникам заборонити в'їзд у Євросоюз, їм від цього ні холод­но ні жарко. Потрібні санкції, які запустять економічний механізм розвалу російської федерації. Це зупинить війну. А зупиниться ві­йна — зупиняться ядерні погрози.

Чим більше дискусій, тим швидше буде рішення

— В останні дні сепаратис­ти з Придністров'я (Молдо­ва) звертаються до москви по допомогу, про свій захист. Їх у кремлі приймали на вищо­му рівні. Чому у зв’язку із за­грозою, що нависла над на­шою країною, по допомогу до своїх західних друзів не може офіційно звернутися легітим­на влада України — наш пре­зидент, парламент? Колись же керівництво Афганістану зверталося до срср — і той ввів свій, як тоді казали, обмеже­ний військовий контингент…

— Думаю, відповідні звернен­ня надходять, багато чим нам наші друзі вже допомагають. Треба, щоб вони допомогли но­вітньою зброєю і солдатами. Чим більше точитиметься дискусій із цього питання, тим швидше світ «дозріє» до рішення, викристалі­зується план, як це зробити. Тре­ба подумати над тим, яким саме має бути цей лист, щоб ми отри­мали на нього позитивну відпо­відь. Бо якщо відповідь буде не­гативною або її взагалі не буде, Україна від цього не виграє. Тут і нашим партнерам не треба ускладнювати внутрішньополі­тичну ситуацію, а все-таки вийти на можливий компроміс у цьому питанні, а потім уже надсилати відповідні листи. Думаю, україн­ські дипломати це чудово розу­міють, і ми у цьому напрямі пра­цюємо.

А тим часом…

Міноборони Франції оприлюднило список воєнної допомо­ги, яку Париж надав Києву з 24 лютого 2022 року по 31 груд­ня 2023 року, повідомила «Європейська правда». За цей час Франція поставила Україні військового обладнання на загаль­ну суму 2,615 млрд євро, до яких можна додати 1,2 млрд євро для Європейського фонду миру (EFF), що загалом становить понад 3,8 млрд євро. До списку із 50 пунктів, зокрема, вхо­дять захисне спорядження, оптичні, протитанкові системи, засоби ППО (Crotale NG, шість ПЗРК Mistral, одна система SAMP/T, радар GM²⁰⁰), бронетехніка (38 легких колісних тан­ків AMX10 RC та 250 бронеавтомобілів), 160 розвідувальних безпілотників, десять пристроїв для виявлення дронів, ракети SCALP (кількість не розголошують), 30 самохідних артилерій­ських установок Caesar, шість гаубиць TRF1, чотири реактивні системи залпового вогню, десять 120-міліметрових міноме­тів, 30 тисяч снарядів та інша зброя й обладнання.