Кучма на YES: "Чому Мінські угоди не підписали Меркель, Олланд, Порошенко і Путін особисто?"

Ніхто з лідерів України, Німеччини, Франції і Росії у Мінську не поставив свій підпис на Мінських угодах. На це на саміті YES звернув увагу екс-президент України Леонід Кучма.

"Чому в Мінську не підписали угоду лідери країн? Ні Меркель, ні Олланд, Ні Путін, ні Порошенко. Ну, Порошека можна зрозуміти, він хотів якомога швидше закінчити повномасштабну війну. Але інші? Не було впевненості. Спільну заяву вони не зробили. Вони збирался впродовж цих років? Ні. Міністри закордонних справ збирались. І вони теж не досягли ніякого прогресу. Я хотів би, щоб ми виходили з реальності", - сказав Кучма.

Він привітав активізацію США у питанні України. Зокрема, він відзначив призначення Курта Волкера спеціальним представником США. Також Кучма нагадав про Будапешстький меморандум, заявивши: "Нас обдурили по повній". Невиконання Будапештського меморандуму, на його думку, зупинило рух світу в напрямку ядерного роззброєння.

Кучма про Будапешстький меморандум: "Нас обдурили по повній"

Другий президент України пригадав, як Міттеран попереджав його про обман.

Другий президент України Леонід Кучма пригадав про Будапештський меморандум, зауваживши, що його підписанти включно з Росією не виконали свої зобов'язанн.

Про це він сказав під час саміту YES в Києві. За словами екс-президента, під час підписання меморандум задавався документом, який гарантує безпеку і спокій Україні.

"Президент Мітеран трошки хворів. І я поїхав до нього підписувати цей меморандум. Він сказав: "Молодий чоловіче, вас ці люди обмануть". Я подумав: та хіба президент Америки мене обдурить чи тим більше президент Борис Єльцин, який підтримував цілісніть. І от зараз нас обманули по повній", - сказав Кучма.

Не виконання Будапештського меморандуму, на його думку, зупинило рух світу в напрямку ядерного роззброєння.

"Я вже не буду називати країни, які сьогодні викликають занепокоєння. Але я скажу, що країни сплять більш спокійно, коли в них є такий інструменту впливу. Включно з Росією, у якої другий найбільший ядерний арсенал", - сказав Кучма.

У свою чергу, генеральний директор Російської ради з міжнародних справ Андрій Кортунов вважає, що деескалація між Росією і Україною можлива. За його словами, Києву варто добиватися стабільності у відносинах з Москвою. А також не варто відкидати російські пропозиції щодо миротворців.

У свою чергу, екс-прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер зауважив, що на пропозицію Росії щодо миротворців треба дивитися тверезо. Варто розуміти, що вона означає. Чи це прояв бажання Москви домовлятися про мир, чи просто черговий маневр.

Подібну позицію на саміті YES вчора висловив і екс-Держсекретар США Джон Керрі. Він зауважив, що у випадку пропозиції РФ щодо миротворців в Донбасі треба переконатися, що це не пастка.

Тоні Блер: "Досягти миру можна лише з тим, хто його хоче"

Досягти миру можливо лише за умови, що до нього щиро прагнуть всі сторони конфлікту, вважає прем’єр-міністр Великої Британії (1997-2007) Тоні Блер.

"Досягти миру можливо лише з тими партнерами, які цього хочуть. З людьми, для яких переговори не є гамбітом, спрямованим на обман, або способом виграти час, щоб підготуватися до наступної фази конфлікту", - сказав він в ході лекції про мир пам'яті Шимона Переса на 14-тій Щорічній зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (YES), організованій Фондом Віктора Пінчука.

Тоні Блер додав, що це правило актуальне й для конфлікту на сході України.

"Дивлячись на резолюції, які подає до ООН Росія, важливо розуміти — це походить від партнера, який справді хоче примирення, чи це тактичний маневр? Щоб мир вкоренився партнерство має бути справжнім!", - сказав він.

Ще однією умовою, вкрай важливою для встановлення миру, на думку Тоні Блера, є справедливість принципів, справедливість організації майбутнього.

Екс прем’єр-міністр Великої Британії також зазначив: домовлятися про мир завжди доводиться з ворогами, а не друзями — це важкий процес і його успішність залежить від готовності простих людей, а не лише політиків.

Володимир Гройсман: «Потрібно якнайшвидше створити судовий інструмент для притягнення корупціонерів до відповідальності»

Україні потрібно в стислі терміни створити дієвий та незалежний судовий орган для притягнення до відповідальності корупціонерів, заявив прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, на 14-тій Щорічній зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (YES), організованій Фондом Віктора Пінчука.

«В Україні створена антикорупційна інфраструктура, є законодавство, що дозволяє якісно працювати, єдине слабке місце — це українські суди. Я вважаю, що ми маємо швидко створити інструмент, який дозволить здійснювати правосуддя над корупціонерами. Як це буде називатися — антикорупційна палата чи антикорупційний суд — немає значення, важливо швидко створити орган, який буде якісно цим займатись», - сказав прем’єр-міністр.

Разом з тим Володимир Гройсман наголосив, що основне завдання уряду - унеможливлення корупції через інституційні зміни.

«За останній рік ми зробили ряд антикорупційних кроків: ми провели дерегуляцію енергетичного сектору, запровадили систему державних закупівель ProZorro, ввели електронне декларування, відкрили всі бази даних, в тому числі відомості про бенефіціарів, почали масштабну дерегуляцію, останнім часом ми відмінили 600 регуляцій, які були основою корупції», - додав прем’єр-міністр.

Порошенко відкрив пленарні засідання Форуму YES

Промовою Президента України Петра Порошенка у п'ятницю відкрилися пленарні засідання 14-го щорічного міжнародного форуму "Ялтинська європейська стратегія" (YES).

Промова глави держави присвячена ролі України у світі, що змінюється.

"Для мене велика честь відкривати щорічну зустріч "Ялтинської європейської стратегії", - зазначив Порошенко.

У форумі, який проходить у Києві 14-16 вересня, беруть участь провідні політики, дипломати, економісти, бізнесмени.

Тема 14-го щорічного форуму YES — "Чи став світ новим? І що це означає для України?".

Виступ Президента України на 14-й Щорічній зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії

«

Шановні Президенти,

Високоповажності,

Дорогі гості,

Пані та панове,

Для мене велика честь відкривати чергову 14-ту Щорічну зустріч Ялтинської Європейської Стратегії.

Перш за все, хотів би привітати всіх присутніх з Міжнародним днем демократії — однієї з основоположних цінностей Вільного світу.

Рік тому ми з Вами обговорювали глобальні «Шторми змін» і те, куди вони можуть занести нашу цивілізацію.

Добре пам’ятаю атмосферу, яка панувала тоді в цьому залі.

Тривожні передчуття тоді переповнювали багатьох з нас. А шанси цивілізованого світу встояти дехто оцінював як 50 на 50.

Лише пригадайте масштаб тих ризиків.

Вибори у Франції та Нідерландах, президентські вибори в США, Брекзіт, триваюча російська агресія на Донбасі та в Криму, палаючий конфлікт на Близькому Сході, ескалація тероризму, популізму, який іноді є таким же небезпечним, як тероризм, і ультраправого екстремізму, широкомасштабні інформаційні кампанії проти Вільного Світу, намагання нав’язати йому «альтернативні цінності».

Безвізовий режим та Угода про асоціацію практично висіли на соломинці. Не вщухали сотні обстрілів на день з боку російських військ та бойовиків на Донбасі.

Ми ніби йшли «по лезу ножа» над прірвою хаосу та невизначеності.

Хтось вже відкорковував кримське шампанське і розставляв стільці в окупованій Ялті, щоб наново ділити світ.

Але ми встояли.

Те, що не вбиває нас, робить нас сильнішими.

Ці слова Ніцше, на мою думку, сьогодні як ніколи точно передають суть того, що відбувається в сучасній геополітиці.

Чи є вже те, де ми знаходимося, новим світом? Думаю, що ні.

Чи можемо повернутися назад у тихий і стабільний світопорядок?

Ні, не зможемо.

І якщо хтось думає, що ось закінчиться війна в Україні (дай Бог, щоб вона закінчилася!) — і все вернеться на круги своя, той помиляється.

Не можна оживити десятки тисяч загиблих українців.

Не можна склеїти порвані договори.

Десяток Будапештських меморандумів вартий менше, ніж один ядерний заряд.

Перед нами нова політична реальність.

Шановні друзі,

Майбутній світовий порядок залежить тільки від нас.

Від того, наскільки принциповою, послідовною і безкомпромісною буде наша відповідь тим, хто хоче відкинути світ знову у середньовіччя.

Я переконаний, що саме українська Революція Гідності стала «дзвінком будильника» для демократичного світу.

Кремль цілеспрямовано намагався приспати пильність західних демократій. Непомітно, але системно руйнував їх зсередини.

Гібридна війна проти Заходу вже тривала, а Путіна радо вітали у світових столицях, на самітах Великої Вісімки, підписували з ним мільярдні контракти.

Всі вважали: «якщо хижака добре годувати, то він не стане вас їсти».

Мало хто брав до уваги, що ці гроші йшли не на підвищення добробуту простих росіян чи освоєння безкрайніх, але безлюдних російських просторів, а на побудову новітньої наступальної армії.

І нібито все йшло за підступним планом Кремля…

Ось вже й Україна під проводом підкупленого й заляканого Януковича відмовляється від зближення з ЄС і повертається до «сфери впливу» Росії.

Вже готові до тріумфального маршу Європою десятки виплеканих Кремлем популістичних партій, готових за першим сигналом з Москви запустити сценарій розвалу Євросоюзу та Північноатлантичного альянсу.

Вже на західному кордоні Росії вибудована військова потуга, здатна, в разі необхідності, реалізувати будь-які варварські агресивні плани Кремля.

Але Революція Гідності в Україні не дала цим планам збутися.

Кремль ще не був повністю готовим до гібридного наступу на Європу. Йому не вистачало ще кілька років, щоб підготуватися і діяти напевно.

Майдан в Україні змусив Росію до фальстарту. І це сплутало їй усі карти.

Адже Україна для Росії — це не просто частина колишньої імперії. Це - символ. Це — невід’ємний елемент імперської величі, без якої Кремль цю імперію просто не може уявити. Це — «наш Єрусалим» (слова московського патріарха Кірілла).

Тому Путіну довелося піти ва-банк, «зірвати маски» і показати всьому світові своє справжнє хиже обличчя.

На жаль, в цій ситуації жодний нейтралітет, жодна позаблоковість не допомогли б Україні. Тепер вже зрозуміло, що це казки, якими агресор заколисує свою потенційну жертву.

Не допомогли і гарантії безпеки за Будапештським Меморандумом.

Окупація та анексія Криму, вторгнення на Донбас, збиття Малайзійського Боїнгу, нескінченні кібератаки проти України та західних країн, спроби вплинути на волевиявлення в цілій низці країн Заходу.

Кремль розпочав гібридний наступ на демократичний світ, розпочав війну за свій світопорядок. Світопорядок, де існує право сили і воля царя, а не сила права і воля народу.

Історія нас вчить, що Росії не можна вірити. Ні за яких обставин.

З Москвою треба завжди бути готовими до найгіршого. Про це вам розкажуть десятки тисяч кримських татар та українців, які переслідуються в Криму та на Донбасі. Сотні з них загинули від рук вбивць та катів лише за українське слово, український прапор чи український паспорт.

На жаль, Кремль і надалі відмовляється визнавати свої злочини.

Тому ми повинні зберігати єдність та солідарність.

Санкції проти Росії мають діяти до повного виконання Мінських угод та відновлення суверенітету України над Кримом і Донбасом.

Хотів би подякувати Сполученим Штатам за лідерство у питанні посилення санкцій проти агресора.

Ціна окупації та агресії для нього має зростати. Щоб тримати в руках незаконно захоплене, а по суті — цинічно вкрадене, було нестерпно важко.

Про Крим нам постійно підказують — відкласти, заморозити, а то й просто забути. Так можуть радити лише недалекоглядні політики. Які забувають, що нинішня битва за світовий порядок розпочалася з окупації Криму.

Тому майже два роки тому я виступив з ініціативою про створення міжнародного механізму з відновлення суверенітету України над Кримом.

Йдеться про поступове — мирне — витіснення Росії з Криму.

Нашими союзниками на цьому шляху є інструменти міжнародного права, санкції, міжнародні суди і арбітражі, міжнародні платформи і моніторингові механізми — починаючи від ООН, і закінчуючи ЮНЕСКО.

І той факт, що в рамках ООН вдалося зафіксувати за Росією статус окупаційної держави — підтверджує, що ми на правильному шляху.

Кожного дня маємо нагадувати Росії про вчинений нею злочин.

Розраховуємо на скоординовану і цілеспрямовану підтримку наших міжнародних партнерів. Сьогодні хотів би запропонувати ідею створення міжнародного кола друзів деокупації Криму для координації спільних кроків і дій. Я планую детально обговорити цю ініціативу під час перебування в Нью-Йорку на Генеральній асамблеї ООН.

Пані та панове, представники Вільного світу,

Вільний світ став на шлях боротьби за новий світопорядок.

Від нашого успіху чи невдачі залежатиме те, яким врешті буде цей світ, якою буде Європа, якою буде Україна.

Це може бути світ демократії, сталого розвитку і процвітання. Світ, в який житиме здобутками нашої цивілізації, досягненнями Ілона Маска, можливостями штучного інтелекту, дослідженнями андронного колайдера чи перспективами криптовалюти.

А може бути світ, який житиме постійною загрозою ядерної війни та гонки озброєнь, гібридних агресій та інформаційних диверсій.

Вибір очевидний. Шлях до нашої перемоги — це єдність та солідарність.

Необхідно зміцнювати трансатлантичний альянс, відкинувши, як контрпродуктивні і небезпечні, будь-які штучні та непринципові розбіжності між Європою та США. Цього тільки й чекають наші опоненти і вороги і ми не маємо права давати додаткові козирі в руки.

Ідея європейської інтеграції має отримати нове дихання, нову динаміку.

Я підтримую бачення щодо подальшого розвитку Європейського Союзу мого друга та щирого друга України Президента Єврокомісії Жан-Клода Юнкера, яке він виклав у своєму Посланні про стан ЄС у 2017 році 13 вересня.

Запропонована ним Дорожня карта до більш об’єднаного, сильного та демократичного Союзу відкриває можливості для створення якісно нової Європи, здатної відповідати глобальним викликам 21-го століття.

Разом з цим, вважаю, що започаткована дискусія щодо Майбутнього Європи не повинна обмежуватися виключно теперішніми країнами ЄС.

До дискусії повинні бути запрошені і країни-кандидати, і асоційовані з ЄС країни, які прагнуть розділити з Євросоюзом відповідальність за нову Європу.

Це буде символічним сигналом про місце цих країн в новій Європі.

Найкращою нагодою могла б стати зустріч глав держав та урядів ЄС щодо Майбутнього Європи, яка відбудеться 28 вересня у Таллінні.

Незважаючи на певні ситуативні виклики, які сьогодні переживає ЄС, небезпечно залишати у стратегічній невизначеності європейські країни, які прагнуть стати частиною Об’єднаної Європи.

Я підтримаю польського колегу Анджея Дуду у тому, що відмова від політики відкритих дверей буде для європейського проекту помилкою.

Це стало б сигналом для Росії, що реванш залишається можливим, і що ЄС, відмовляючи сусідам у праві на європейську перспективу, враховує так званими «особливими інтересами» Росії в регіоні.

Це стало б поганим сигналом для європейських народів та глибоким розчаруванням і означало б втрату впевненості у завтрашньому дні, відсутність гарантій того, що шлях до демократії, свободи і добробуту є незворотнім.

Я закликаю Захід прийняти важливе стратегічне рішення, яке кардинально впливатиме на подальший розвиток України у новому світі.

Україна де-факто стала східним кордоном об’єднаної Європи.

Сьогодні ми знову виконуємо свою тисячолітню місію оборони нашого спільного європейського дому від загроз зі Сходу.

Сотні тисяч українців зі зброєю в руках захищають не лише свободу і незалежність держави, але й безпеку всієї Європи, наші спільні цінності.

Ніхто в історії Європейського Союзу такою кров’ю і таким залізом не виборював собі європейської перспективи та асоціації з ЄС.

Україна перебудовує свою економіку та інфраструктуру, перетворюючи їх в інтегральну складову європейського континентального господарства.

Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі дозволила нам реструктурувати нашу зовнішню торгівлю і підвищити частку європейського ринку до 40%. За вісім місяців цього року наш товарообіг зріс на третину у порівнянні з минулим роком і склав 25 млрд. доларів США.

За перші 90 днів безвізу понад чверть мільйона українських громадян вже скористалися можливістю вільних подорожей країнами Шенгенської зони, відчувши на собі всі переваги свободи руху осіб.

Українське суспільство зрозуміло, що зближення з ЄС — це потужний фактор збереження та зміцнення суверенітету, безпеки та добробуту.

Нашим наступним спільним завданням має стати синхронізація українських прагнень і європейських та євроатлантичних можливостей.

Ми працюємо над перебудовою нашої безпеки за стандартами НАТО.

Нагальне питання — доступ до озброєнь та військових технологій Альянсу. Агресор має знати, що шлях вглиб Європи через Україну закрито.

Практично тріщить по швам і Європейська політика сусідства. Треба вдихнути нове життя у «Східне партнерство». Після набуття чинності угодами про асоціацію та безвізовими режимами воно втратило стимули.

Україна дедалі глибше інтегруватиметься до секторальних політик Євросоюзу, боротиметься за повне поширення на нас чотирьох свобод — вільного руху товарів, послуг, капіталів, осіб.

Рухаємося далі, в напрямку асоціації із Шенгенською зоною, приєднання до Митного Союзу ЄС, Енергетичного Союзу ЄС, Єдиного цифрового ринку ЄС.

Мені було б дуже цікаво ознайомитися з результатами дослідження щодо оцінки наслідків інтеграції України до Митного Союзу ЄС, яке, як мені відомо, буде представлено завтра учасникам Форуму.

Переконаний, що реалізація цих проектів є вигідною не лише для України, але й для самого Європейського Союзу.

Політичну волю до системних перетворень ми уже неодноразово перетворювали у наш спільний успіх.

Незважаючи на триваючу російську агресію, за три роки Україна не лише довела здатність проводити реформи, але й продемонструвала результати.

Зростає економіка, очищено банківську систему, скорочено бюджетні витрати, триває успішна співпраця з МВФ.

Позитивні очікування відображені і у підвищенні наших рейтингів провідними кредитними агентствами.

Європі потрібна сильна Україна - політично, соціально, економічно.

Для цього маємо не лише створити умови для переходу від економічної стабілізації до економічного зростання, але й реалізувати їх.

Я вітаю та підтримую ініціативу наших литовських друзів щодо розробки плану підтримки України.

Дорогі друзі,

Україна знайшла своє місце і покликання в новому світі.

Наше історичне місце — в сім’ї об’єднаної Європи та трансатлантичному західному альянсі.

Наше покликання — стати східним кордоном європейської цивілізації, контрибутором європейської та світової безпеки, двигуном континентальної економіки.

І ми разом з Вами, дорогі друзі України, втілюватимемо це покликання.

Ми рухатимемося до повноправного членства в Євросоюзі та НАТО.

Це, як показали події останніх років, є справжньою гарантією української незалежності, суверенітету, добробуту та процвітання.

Бажаю вам плідних дискусій і дякую за увагу.

Слава європейській Україні!

Наступного року в Ялті!»