Україна святкує День Незалежності

Виступ Президента під час урочистого заходу «Парад військ» з нагоди 26-ої річниці Незалежності України

Ваша святосте!

Ваші блаженства, всечесні отці!

Шановне українське воїнство!

Високоповажні іноземні гості!

Дорогі співвітчизники і українці всього світу!

Сьогодні начебто і не кругла дата. Не ювілей. Але двадцять шостий рік Незалежності все ж таки став особливим. Він виявився щедрим на кілька позитивних подій. Вони залишать свій слід в нашій історії і вплинуть на наше майбутнє.

На двадцять шостому році Незалежності ми успішно завершили боротьбу за ратифікацію Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Щоб заблокувати цей процес, Москва доклала ще більших зусиль, ніж свого часу до зриву підписання самого договору.

Є така приказка: «Собаки брешуть, вітер віє, а караван, наш український караван — іде». Першого вересня, через тиждень, Угода набирає чинності і стає для нас дорожньою картою реформ. А дорога у нас одна — широкий євроатлантичний автобан, який веде до членства в Європейському Союзі та НАТО.

На двадцять шостому році Незалежності на цьому шляху ми зруйнували візову завісу. Громадяни України отримали заслужене право вільно подорожувати до країн Євросоюзу. Угода про асоціацію і безвіз — це те, що є переконливим свідоцтвом про наш остаточний — де-факто і де-юре — розрив з імперією. З тією, яку Рональд Рейган назвав «імперією зла». Сподіваюся, присутній тут міністр оборони США Джеймс Меттіс підтвердить коректність цитати. А от за точність визначення ручаємось вже ми, українці, — бо відчули його на власному досвіді.

На двадцять шостому році Незалежності ми, нарешті, вийшли із глибокого шоку, болю і випробувань, які спричинила для української економіки російська гібридна агресія. Відновили зростання ВВП, і подальші прогнози — позитивні. Це створює можливості до поступового відновлення рівня життя українців.

Про те, що найгірше, найважче, найболісніше вже позаду, можна говорити доволі впевнено. З одним лише застереженням. Ми не знаємо, що в голові у «того, хто сидить за порєбріком» і посилає до нас тих, про яких сам каже «их там нет».

Найменше, чого хоче Росія, так це успішної України. Наче вона взагалі ніякої України не сприймає. І тому в кремлівських «лабораторіях» то Новоросію видумують… То, як-от зовсім нещодавно, проголосили Малоросію.

Ну що на це скажеш?

«Нехай собі як знають, божеволіють, конають, - а нам своє робить!».

І хоча це рядок вже радянізованого Павла Тичини, він цілком годиться як наша відповідь росіянам.

У нас нема жодних сумнівів, що попри всі труднощі, Україна буде успішною. І українці будуть успішними. Незалежність дала нам шанс, якого ми не можемо змарнувати. Дивимося в майбутнє і йдемо вперед!

Погляньте на цей Майдан. Не на трибуну, а на плац. Тут, перед вами — справжня еліта українського суспільства, наші захисники і гаранти Незалежності. Дозвольте повторити те, що я вчора тут на Майдані казав, відкриваючи виставку зброї та військової техніки. Це навмисно, до речі, так задумано, щоб вона не промайнула та поїхала, а стояла. Щоб її можна було уважно роздивитися у всій красі та у всій силі.

Так от: найміцніше «залізо» в нашій армії — це те, з якого зроблені наші воїни.

Це — 42 Героя України! Зараз я можу назвати імена сорок третього та сорок четвертого. Двадцятитрьохрічний лейтенант Василь Тарасюк, мужній оборонець Авдіївської промзони — однієї із самих гарячих точок на теперішній лінії зіткнення.

І капітан Євген Лоскот, який в чотирнадцятому році зупинив рух колони російських військ в бік Щастя. Потрапивши в оточення, останньою гранатою він підірвав себе, вигукнувши при цьому «Слава Україні!»

Укази про присвоєння їм найпочеснішого звання підписані мною сьогодні. Двісті учасників параду ще раніше відзначені державними нагородами за фронтову звитягу.

Двісті тисяч пройшли через шість хвиль мобілізації. Вже близько ста тисяч — зараз добровольцями пішли служити за контрактом. 130 тисяч воїнів із бойовим досвідом зараховані до мобілізаційного резерву. І у разі загострення ситуації — готові швидко повернутися до строю.

Це — армія, яку підтримує весь український народ. Це по-справжньому народна армія!

Шановні співвітчизники!

Ми схиляємо голови перед пам'яттю героїв, які віддали свої життя за мирне майбутнє України. Вклонімося кожній українській родині, яка втратила чоловіка чи сина, матір чи доньку.

З особливим болем саме в ці дні згадуємо героїв Іловайська. Їх підступно атакували регулярні підрозділи російської армії, які вдерлися на нашу землю — без оголошення війни, як колись Гітлер.

Вічна пам'ять воїнам, які полягли в боях за вільну, незалежну Україну.

Вічна їм слава!

І прошу вшанувати хвилиною мовчання українських воїнів і мирних громадян України, які загинули у війні що її розв'язав російський агресор. Загалом, понад десять тисяч українських життів — на совісті Кремля. Повік не забудемо, і не пробачимо ніколи. І нікому!

Дорогі українці!

Це вже не вперше, коли Москва намагається придушити українську Незалежність. Про це нагадують знамена, які з хвилини на хвилину відкриють парад. І прапори Першого Українського полку імені Богдана Хмельницького та Третьої Залізної дивізії Армії Української Народної Республіки. З російсько-більшовицькою ордою вони билися ще на початку минулого століття.

Є три головних висновки з літопису Української національної революції минулого століття, які варто знати кожному. Ми маємо бути сильними і приділяти належну увагу своїй армії для того, щоб не годувати чужу. Сто років тому це зрозуміли надто пізно.

Ми маємо бути єдиними. Навіть найміцніші мури впадуть, якщо всередині фортеці панує внутрішній розбрат. Сто років тому саме він став причиною втрати державності. Але ще давні мудреці казали: «Мужність творить переможців, єдність творить непереможених».

Маємо шукати і триматися за союзників. Сто років тому залишилися сам-на-сам з Росією, а вижили тільки ті нові держави, які мали належну зовнішню підтримку.

Тепер все інакше. І я впевнений у нашій армії. Вона є в найкращій формі, ніж будь-коли — і це, до речі, оцінка європейських аналітичних центрів. Але попереду ще багато роботи із її зміцнення та модернізації, набуття нею повної сумісності зі стандартами НАТО. Ми шукаємо і знаходимо асиметричні та ефективніші рішення, щоб в тривалій історичній перспективі стримувати російську армію — найбільшу в Європі і третю в світі.

Україна готова дати жорстку військову відсіч агресору в його спробі піти у наступ. Але все ж таки ми виходимо із пріоритетності мирного, дипломатичного, політико-правового шляху повернення Донбасу та Криму.

Я впевнений у наших союзниках. І для нас є надзвичайно символічною участь зараз, в цьому параді, керівників оборонних відомств і військовослужбовців Збройних Сил Великої Британії, Грузії, Естонії, Канади, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Румунії і Сполучених Штатів Америки.

Нарешті, я впевнений і в тому, що нам вистачить розуму і сил, щоби політичну боротьбу всередині країни утримувати в межах європейських стандартів цивілізованих стосунків влади та опозиції. Щоби ворог не зміг підірвати нас із середини. Щоби «п'ята колона» і не думала підняти голови. Щоби отаманщина не руйнувала основ державності. Словом, щоби в політичному протистоянні ми самі себе не знищили.

Що додає оптимізму? Російська агресія згуртувала нас в єдину політичну націю. Традиційні українські хутори, - де що не хата, то обов’язково з краю! - об’єдналися в єдину патріотичну родину, яка відстояла свій спільний дім.

Постало громадянське суспільство небайдужих, патріотично налаштованих людей, яке є ключовим моїм союзником в проведенні реформ.

Ми пізнали реальну ціну справжньої свободи! Наша Незалежність народом омріяна, на референдумі узаконена. І народом захищена від зазіхань з боку Росії!

Саме через те, що сьогодні такий великий день, розмову про наші старі проблеми і нові виклики, свідомо залишаю на будні. Вона обов'язково відбудеться найближчим часом.

Але про моральний орієнтир хочу сказати прямо зараз. Кардинал Любомир Гузар закликав ставитися до України згідно заповіді Божої «шануй отця і матір». «Україна, - вчив Владика, - в широкому значенні національна родина, іншої в нас нема. Треба сказати собі, що я народився українцем, так Бог дав, і я маю обов’язок дбати про свій народ».

Це настанова не лише для влади, а для всього суспільства, бо Його блаженство також наголошував: «Якою буде наша рідна Україна, залежить від нас, від кожного з нас. Україна буде такою, якою ми її зробимо…. Усі ми, на служінні правди, добра і краси».

Незалежність — в надійних руках нашого покоління.

З 26-річницею Незалежності України!

Слава українському війську!

Слава Збройним Силам України!

Слава українському народові!

Україні — слава!

Президент разом з дружиною вшанували пам'ять Тараса Шевченка та Михайла Грушевського

Президент Петро Порошенко разом з дружиною Мариною Порошенко взяли участь у церемонії покладання квітів до пам’ятників Тарасу Шевченку та Михайлу Грушевському у День Незалежності України.

Президент з дружиною поклали букети квітів до пам’ятника великому українському поетові. До підніжжя пам’ятника також було встановлено кошик квітів зі стрічкою національних кольорів та написом: «Великому Кобзарю від Українського народу».

Петро та Марина Порошенки вшанували пам'ять та поклали букети квітів до пам’ятника українському державному та громадсько-політичному діячеві, Голові Центральної Ради Української Народної Республіки Михайлу Грушевському.

До підніжжя пам’ятника також було встановлено кошик квітів зі стрічкою національних кольорів та написом: «Видатному державному діячеві від Українського народу».

Глава держави привітав присутніх з Днем Незалежності України.

У церемонії покладання квітів взяли участь Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман, члени Уряду, Секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов, Голова Київської міської державної адміністрації Віталій Кличко.

Президент разом з родиною вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні

У День 26-ї річниці Незалежності України Президент Петро Порошенко разом з дружиною Мариною Порошенко та дітьми вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції Гідності.

Президент разом з родиною встановили лампадки до пам'ятного Хреста на місці загибелі українців, які відстоювали свободу, демократію та європейське майбутнє рідної країни.

Учасники церемонії вшанували пам'ять героїв хвилиною мовчання.

Порошенко: "Наш обов’язок — зробити усе можливе, щоб синьо-жовтий прапор знову гордо майорів над усією територією України"

Президент взяв участь у церемонії урочистого підняття Державного Прапора України.

У День Державного Прапора України Президент Петро Порошенко підняв Державний Прапор на Софійські площі у Києві.

Президент зазначив, що у цей день разом з ним почесна місія підняти Державний Прапор заслужено випала п’ятьом воїнам-визволителям Луганщини та Донеччини — полковнику Давиду Чубінашвілі, майору Євгену Ковалю, капітану Роману Скробаку, лейтенанту Тарасу Кучмі, старшині Кирилу Щукіну. «Ризикуючи життям, вони свого часу встановлювали синьо-жовті прапори над Золотим, Красним Лиманом, Чорнухіним, Станицею Луганською, Торецьком», - наголосив Глава держави.

«Вами, дорогі друзі, пишається вся Україна», - звернувся до українських героїв Петро Порошенко.

Воїни Почесної варти пройшли Софійською площею урочистим маршем.

В урочистій церемонії також взяли участь дружина Президента Марина Порошенко, Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, члени Уряду, Глава Адміністрації Президента України Ігор Райнін, Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов, Голова Київської міської державної адміністрації Віталій Кличко.

Нинішнє покоління українців має зробити все задля відновлення територіальної цілісності України, повернення Донбасу і Криму під синьо-жовтий державний стяг. На цьому наголосив Президент Петро Порошенко під час урочистої церемонії підняття Державного Прапора на Софійській площі.

«Наш обов’язок — як перед минулими, так і перед прийдешніми поколіннями — зробити усе можливе, щоб синьо-жовтий прапор знову гордо майорів над усією територією України, включно з Кримом, Севастополем, Донбасом», - підкреслив Глава держави.

Петро Порошенко зазначив, що російських окупантів «від українського прапору корчить, як чортів від ладану», тому вони й боряться із проявами патріотизму до Української держави на окупованому півострові та на Донбасі. «Вони кинули за грати кримчанина Володимира Балуха. За те, що він на українській землі, у Криму над своєю домівкою вивісив український прапор. Балух знав, чим ризикує, але свідомо пішов на цей мужній вчинок. Володимир буде вільним, і Крим буде вільним від Росії та її «зелених чоловічків», - сказав Президент.

На думку Глави держави, трагічні й водночас героїчні події останніх років перетворили національний прапор на справжнє знамено боротьби за свободу, демократію, незалежність. «Державні Прапор, Герб, Гімн стали невід’ємною складовою нашого життя, об'єднуючим началом. Незалежно від етнічної та релігійної приналежності, мови спілкування вони гуртують нас в одне єдине ціле — українську політичну націю. Під ними народилося і вже змужніло нове покоління вільних молодих людей, які сповідують свободу, незалежність, демократію», - констатував Глава держави.

Петро Порошенко нагадав слова українського політичного, культурного та релігійного діяча Августина Волошина: «Народний прапор є в кожного народу предметом великої пошани й пієтизму, яко символ його індивідуальності, історичних традицій, символ його народних і культурних змагань та ідеалів».

Виступ Президента під час церемонії урочистого підняття Державного Прапора України:

«Дорогий український народе!

Сьогодні ми відзначаємо День Державного Прапора. Високо піднімаємо вгору наш державний стяг… Схиляємо голови в пам’ять про тих, хто під його небесно-золотими кольорами віддавав життя «за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!». Про тих, хто в часи великих випробувань тернистими й героїчними шляхами міцно тримав у руках древко національної святині.

Теперішній рік — час сторіччя початку Української національної революції минулого століття 1917 року. Наш синьо-жовтий прапор став символом Української Народної Республіки, згодом — Західно-Української Народної Республіки. І саме під цим прапором тут, на Софійському майдані, 22 січня 1919 року відбулася історична злука обох молодих держав у єдину соборну Україну.

Завтра під час військового параду над Майданом Незалежності майорітимуть прапор Першого Українського полку імені Богдана Хмельницького та бойовий прапор Третьої Залізної стрілецької дивізії УНР.

До речі, рівно 25 років тому Державний центр УНР в екзилі передав першому Президентові незалежної України Леоніду Кравчуку символи влади УНР і проголосив сучасну Україну її правонаступницею. Тут зараз знаходиться одна з переданих реліквій — клейнод часів Івана Мазепи.

Події столітньої давнини ми сьогодні згадуємо тому, що треба знати свою історію. І не просто знати, а робити з неї висновки.

Чому Державний центр УНР існував у вигнанні? Тому що в 17-21 роках минулого століття українська політична еліта не змогла ані сама об’єднатися, ані народ згуртувати, щоб протистояти російській навалі. Москва вправно скористалася нашими внутрішніми чварами і на довгі роки загарбала Україну.

Ось чому боротьбу за єдність, солідарність та консолідацію різних політичних сил в ім’я загальнонаціонального інтересу вважаю одним із головних своїх завдань. На жаль, - в силу чи то егоїзму, чи то політичного дальтонізму — не всі політики здатні розгледіти, що в умовах зовнішньої агресії у внутрішній боротьбі існують червоні лінії, переступати які категорично заборонено. Бо за ними — природнє для демократії змагання опозиції з владою перетворюється у, хай навіть і несвідоме, пособництво агресору, в подарунок генеральному штабу країни-ворога.

Якби тільки існувала машина часу, Грушевський чи Скоропадський, Винниченко чи Петлюра, спираючись на власний досвід, розтлумачили б цю істину нашим сучасникам: і очільнику кожної фракції, і лідеру кожної партії, і голові кожного комітету. Такої можливості, природно, нема. Зате нам властива здатність пізнавати історію та вчитися на помилках наших предків.

Утвердження Незалежності — це відповідальність нашого покоління. Незалежність дала нам шанс, і ми не маємо права його змарнувати.

Доля незалежної держави залежить від кожного з нас. Але головним її гарантом є наші Збройні Сили України, Національна гвардія, інші силові структури, які боронять країну від російської агресії.

Це вони 2014 року звільнили від окупації більшу частину Донбасу, сотні українських населених пунктів. І тому почесна місія підняти Державний Прапор сьогодні заслужено випала п’ятьом воїнам-визволителям Луганщини та Донеччини. Полковник Давид ЧубінашвІлі. Майор Євген Коваль. Капітан Роман Скробака. Лейтенант Тарас Кучма. Старшина Кирило Щукін. Ризикуючи життям, вони свого часу встановлювали синьо-жовті прапори над Золотим, Красним Лиманом, Чорнухіним, Станицею Луганською, Торецьком.

Вами, дорогі друзі, пишається вся Україна!

Наш обов’язок — як перед минулими, так і перед прийдешніми поколіннями — зробити усе можливе, щоб синьо-жовтий прапор знову гордо майорів над усією територією України, включно з Кримом, Севастополем, Донбасом.

Російських окупантів від українського прапору корчить, як чортів від ладану. Тому вони й кинули за грати кримчанина Володимира Балуха. За те, що він на українській землі, у Криму над своєю домівкою вивісив український прапор. Балух знав, чим ризикує, але свідомо пішов на цей мужній вчинок. Володимир буде вільним, і Крим буде вільним від Росії та її «зелених чоловічків»!

Трагічні й водночас героїчні події останніх років перетворили національний прапор на справжнє знамено боротьби за свободу, демократію, незалежність. Державні Прапор, Герб, Гімн стали невід’ємною складовою нашого життя, об'єднуючим началом. Незалежно від етнічної та релігійної приналежності, мови спілкування вони гуртують нас в одне єдине ціле — українську політичну націю.

Під ними народилося і вже змужніло нове покоління вільних молодих людей, які сповідують свободу, незалежність, демократію.

Августин Волошин ще в тридцяті роки писав: «Народний прапор є в кожного народу предметом великої пошани й пієтизму, яко символ його індивідуальності, історичних традицій, символ його народних і культурних змагань та ідеалів».

Ми пишаємося нашими державними символами, їхньою давньою славною історією та глибоким змістом. Вони надихають нас своєю потужною енергетикою на нові звершення.

Мільйони людей — творців своєї країни, її герої-захисники сьогодні здіймають Державний Прапор у містах і селах, розгортають його у військових частинах та на передовій.

Безліч синьо-жовтих українських прапорів замайорять по всьому світу. Зверніть увагу, як нашому прапорові пасує сусідство з прапором Європейського Союзу. Два з половиною місяці тому ми вибороли можливість вільних подорожей до Європи, здійснивши всі необхідні для цього реформи. Наші дипломати виграли нелегку боротьбу з російською агентурою, яка намагалася зірвати ратифікацію Угоди про асоціацію з Євросоюзом. І 1 вересня, буквально за тиждень, угода набуває чинності в повному обсязі. Наполегливо працюючи, ми будемо наближати ті дні, коли, в перспективі, Україна стане і членом Євросоюзу, і учасницею НАТО.

Бажаю усім мирного синього неба і щедрих плодів нашої землі — жовто-золотої від пшеничного колосся та соняшникового цвіту!

Щиро вітаю усіх з Днем Державного Прапора України!

Слава Україні!»

Біля ЛОДА відбулось святкування Дня державного прапора

Україна сьогодні святкує День державного прапору.

Біля львівської обласної державної адміністрація відбулися урочисті з нагоди святкування Дня державного прапору.

Святкування стартувало о 9 годині ранку. Розпочали урочистості з церемонії підняття Державного Прапора України (пішохідна частини на вул. Винниченка, 14-18).

Вся будівля ОДА була прикрашена прапорами України, відбувся військовий церемоніал, дефіле Військового оркестру Академії Сухопутних військ ім..Гетьмана Петра Сагайдачного.

Також протягом усього дня триватиме фотосушка під назвою «Моя Незалежність» - в парку «На Валах» будуть розвішані листівки, на яких зображені асоціативні символи України. Листівки можна придбати, обмінявши їх на канцтовари. Придбані речі передадуть в сиротинець в.с.Сасів, Золочівського р-ну.

Садовий: «Нашим поколінням Бог дав випробування - брати безпосередню участь в процесі народження своєї власної країни»

Міський голова Львова Андрій Садовий привітав усіх з Днем Прапора та Днем незалежності України:

«Шановні українці,

Останні три роки святкуючи День Прапора та День незалежності у серпні, ми часто чуємо про те, що так насправді наша країна народжується саме зараз. Саме в той момент, коли над державою зійшлись хмари смертельної небезпеки, мільйони українців робили дуже свідомий вибір - чи хочуть вони жити в незалежній країні, чи в колонії. Сотні тисяч українців підтвердили свій вибір готовністю зі зброєю в руках захистити свою державу. Багато українських родин заплатили за цю Незалежність життями своїх близьких та рідних.

Нашим поколінням Бог дав це випробування - брати безпосередню участь в процесі народження своєї власної країни. Багато хто з нас, подорожуючи чи працюючи за кордоном, захоплюється тим, як іншим народам вдалось облаштувати своє життя. Однак нікому з них не давались ці успіхи просто так, без праці і боротьби. Настав наш час зробити свою країну такою, як ми хочемо її бачити. Для цього потрібно буде віддати державі свій час, сили та працю, бути готовими захистити її.

Я вітаю всіх нас з Днем незалежності України. Нехай нам Бог дасть сил та мудрості, аби правильно прожити своє життя з користю не лише для себе та своїх близьких, але для спільного блага.

Окремо хочу наголосити, що святкування Дня незалежності у Львові супроводжуються широкою культурною програмою. З повним переліком заходів ви можете ознайомитись на сайті Львівської міської ради. Зверну вашу увагу лише на такі події: фестиваль «Музика в старому Львові» - а це щоденні концерти в міських храмах та у філармонії. Також до 25 серпня триватиме фестиваль класичної музики «Львів Моц Арт». На Левандівці пройде фестиваль Параджанова, а на центральних вулицях міста - фольклорний фестиваль «Етновир». 24 серпня о 13 годині в Шевченківському гаю - розпочнеться концерт «Мій тато захищає Україну».

Запрошую всіх до святкування дня народження нашої країни у Львові. Зі святом вас і слава Україні!», - йдеться у привітанні мера Львова Андрія Садового.