Сліди убивць журналіста Шеремета можуть тягнутися у Москву...

У колонку гарячих новин за середу, 20 липня, світові ЗМІ винесли ще одну жахливу новину з України: у Києві убито відомого журналіста Павла Шеремета. Після насильницької смерті у 2000 році засновника інтернет-видання “Українська правда” Георгія Гонгадзе ця подія - найбільш дика, цинічна розправа над представником вітчизняних ЗМІ. За іронією долі, Павло Шеремет, як і Гія, тісно працював з “Українською правдою”. Останній свій блог у цьому виданні написав 17 липня — про військові перевороти у світі і про те, як ця пошесть може “аукнутися” у нас. Смерть Шеремета сталася в результаті спланованого вибуху, тож є підстави говорити, що тероризм у його гібридних проявах все більше перебирається на українські терени. Головною своєю мішенню він обрав демократію, свободу слова. Уродженець Білорусі Павло Шеремет був автором багатьох резонансних телепередач, зокрема про президентів-диктаторів Лукашенка, Саддама Хусейна, про російсько-грузинську і чеченську війни. Багатьом його жорстка правда колола очі. Через репресії у Білорусі і Росії він змушений був перебратися до безпечнішої, на його думку, України…

За даними правоохоронних орга­нів, 44-річний Павло Шеремет у середу, о 7.40, виїхав від будинку, що на вулиці Івана Франка, 12, у Києві, біля якого машина була припаркована цілу ніч. Через кілька десятків метрів, на перетині з вулицею Богдана Хмельницького, Subaru, за кермом якого сидів Павло, злетіло у повітря і спалахнуло. Відразу після вибуху до автомобіля підбіг офіціант одного із сусідніх ресторанів, намагався допомогти постраждалому. На той момент Шеремет ще був при свідомості, ноги були затиснуті у деформованому салоні (за іншими даними, Павлу відірвало ногу). Помер журналіст у кареті “швидкої”. Палаюче авто загасили викликані пожежники…

Піротехніки зробили попередній висновок, що під днищем чи то під сидінням авто спрацював саморобний вибуховий пристрій потужністю від 400 до 600 грамів у тротиловому еквіваленті. Задіяли його дистанційно, через мобільний телефон, або ж бомба спрацювала із затримкою.

Колеги пов’язують загибель Павла Шеремета з його професійною діяльністю. Кажуть, він та інші журналісти “УП” давно помічали стеження за собою. Не виключено, що замах готували на власника машини — керівника “Української правди” Олену Притулу, з якою загиблий перебував у цивільному шлюбі останні п’ять років. Слідчим належить з’ясувати, хто і як часто користувався цією машиною, щоб дізнатися справжні наміри злочинців. Над Оленою висить якийсь фатум: вона вдруге втрачає кохану людину, вдруге — через насильство і вдруге — відомого журналіста…

Президент Петро Порошенко висловив співчуття рідним і близьким загиблого, сказав, що шокований цією звісткою. Доручив правоохоронцям розслідувати трагедію, знайти і покарати винних, розпорядився виділити охорону Олені Притулі. До розслідування вбивства долучаться фахівці Федерального бюро розслідування США. Силовики відпрацьовують всі версії, у тому числі — побутові (неприязні стосунки). До основних генпрокурор Юрій Луценко відніс професійну діяльність і “намір дестабілізувати внутрішню ситуа­цію у столиці”. У зв’язку з цим очільник ГПУ закликав посилити увагу до масових акцій, які заплановано у найближчі дні (найвідоміша з них - “хресна хода за мир”, яку організовує Українська православна церква Московського патріархату. — І. Ф.).

Під підозру у справі Шеремета можуть потрапити багато політиків, які ті чи іншою мірою пов’язані з “Українською правдою”, її теперішніми та колишніми працівниками тим, що “рили” під них. В останні дні набули розголосу публікації скандального колишнього міністра Ігоря Шевченка, який звинувачував “правдистів” у подвійних стандартах. За його словами, з одного боку вони звинувачують у корупції політиків, чиновників, а з іншого - самі “годуються” з рук олігархів: літають по світу, їдять за їхній рахунок, отримують подачки-гонорари. На доказ цієї думки Ігор Шевченко опублікував фото, зроблене прихованою камерою в одному з дорогих ресторанів Києва. На ньому видно, як головний редактор “УП” Севгіль Мусаєва-Боровик вечеряє зі скандальним олігархом Костянтином Григоришиним. Шевченко натякав, що журналісти тісно співпрацюють з іншим українським багатієм, який спонсорує їх. В “УП” звинувачення відкинули, заявили, що, в силу особливостей своєї професії, змушені розмовляти з ким завгодно і де завгодно…

Є підозра, що “війну” між нереалізованими чиновниками і популярним медіа вміло використав або спровокував її хтось третій — аби втілити свої стратегічні задуми. Геополітичного масштабу. Комусь вигідно показати Україну нестабільною, нецивілізованою, такою, звідки іде загроза, а тому, мовляв, Заходу не варто мати з нею справи…

Аналітики схиляються до думки, що сценарій розправи над журналістом задумували і дали вказівку реалізувати його у Москві. Радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк, народний депутат Антон Геращенко не виключили “російський слід” у цій трагедії. Натякає на це і міністр екології Остап Семерак, який дружив з Шереметом. Семерак згадує таку ж загадкову смерть ще одного свого друга — російського опозиційного політика Бориса Нємцова, який теж був поперек горла Кремлю. “З Павлом мене познайомив Борис, - пише пан Остап. - Вбили обох. Востаннє Бориса я бачив саме з Павлом. Ми зустрілися в Києві і довго обговорювали агресію РФ проти України. Вони засуд­жували дії Кремля. Їх вбили підло пострілом в спину і вибухом авто...”.

Ну а ось думка політолога Олександра Палія, який давно досліджує складну тему російсько-українських відносин: “В усіх таких убивствах, як у випадку з Шереметом, перша підозра має падати на агресора. Ворог зрозумів, що в українському суспільстві йому ловити нічого, а тому може вдаватися до демонстративних убивств”. І ще одна деталь. Випадково чи ні, але першими на місці вбивства Шеремета опинилися і вийшли в ефір журналісти скандально відомого своєю проросійською позицією телеканалу, який фінансує “Сім’я”, - знімали, як закривавленого Шеремета дістають з машини. Свого часу ці любителі “жовтизни” організовували “телемости” з бойовиками “ДНР” Захарченком та Мозговим. А співробітника цього каналу Васильця СБУ заарештувала за співпрацю з терористами на Донбасі. Можливо, і цього разу шукачам “гарячих новин” зарубіжні режисери наперед підказали місце актуального репортажу?

А тим часом…

В одному з парків Києва невідомий чоловік важко поранив ножем журналіста українського видання Forbes Марію Ридван.

Думка з приводу

«Кремлівський карлик по-гібридному демонструє всьому світу: він готовий на все, і творить це все де завгодно і як завгодно...»

Олег ЄЛЬЦОВ, журналіст, автор кримінальних розслідувань

Відчуття дежавю: минуло 16 років - і знову резонансне вбивство журналіста. І знову - з «Української правди». І знову незадовго до цього видання прогриміло в скандальних фотографіях. Цього разу - з ресторанних зустрічей екс-журналіста «УП» Лещенка з олігархом Григоришиним, а потім і головного редактора «УП» Севгіль Мусаєвої-Боровик все з тим же Григоришиним. Все це годиться для підготовки громадської думки (або “народних месників”) до резонансного вбивства. Упевнений, що вбивство Гонгадзе було спецоперацією наших диких сусідів з північного сходу.

Якщо розглядати версію сьогоднішнього повторення операції, то виконавці не стали мудрувати. Власне, а чому потрібно було вибирати журналіста з іншого ЗМІ? Адже за минулі роки в Україні майже нічого не змінилося. Навіть лідери медіа-ринку залишилися ті ж. Можливо, в організаторів і не стояло завдання сильно камуфлювати свої дії. Кремлівський карлик по-гібридному демонструє всьому світу: він готовий на все, і творить це все де завгодно і як завгодно. Ну а те, що резонансне вбивство збіглося із загостренням на фронті і те, що ТАРС з перших хвилин зробило це вбивство топ-новиною, лише зміцнює підозри в авторстві вибуху.

Думаю, чи не перше, що слід зробити за гарячими слідами, - з’ясувати: від кого РАПТОМ пішла ХВИЛЯ фотографій з ресторанів із зустрічей представників «КОМАНДИ» «УП» Лещенка і Севгіль Мусаєвої з Костянтином Григоришиним? Чомусь здається, що ці «свідки» виявилися у ресторанах не випадково, а в потрібний час і в потрібному місці. Але ж цілком можливо, ці фотографії в соцмережах були прелюдією до жорстокого вбивства в центрі Києва…

Нарешті, не можна виключати і другий напрям для розслідування: наявність якихось «народних месників», які добре освоїли вибухову справу. Таких в останні роки у нас більш ніж достатньо. Можна згадати, як малолітки, які повернулися з АТО, розстріляли пост ДАІ під Броварами, або як, за версією слідства, інші атошники «помстилися» журналісту Бузині за «неправильні» думки…

Однак, якщо «народні месники» і причетні до цього вбивства, то, найімовірніше, їх просто використали, підбивши до потрібного рішення публікацією ресторанних фотографій, які запалили почуття ненависті у справжніх патріотів.

Чорт, схоже, залишилася єдина версія цього вбивства!

Фото з домашнього архіву Остапа Семерака