Меморіальні пристрасті довкола Героя України

На стіл президента України лягло звернення громадської організації «Родина героїв Небесної сотні». Главу держави просять вплинути на керівника Старосамбірської райдержадміністрації і керівника тамтешнього відділу освіти, які, як ідеться у листі, два роки перешкоджають увічненню пам’яті загиблого на Майдані вихідця з цього району — Богдана Сольчаника, колишнього викладача Українського католицького університету (УКУ). Рідня героя також каже про відвертий саботаж місцевої влади. Проте чиновники заперечують це, вважають, що родину хтось «накручує»…

29-річний історик, поет Богдан Сольчаник добровільно подався на Революцію гідності 19 лютого 2014 року, коли з екрана телевізора побачив, як майданівців топить у крові «Беркут» Захарченка-Януковича. Наступного ранку науковець загинув від кулі снайпера... У листопаді того року президент посмертно присвоїв Богдану Сольчанику звання Героя України.

Через тиждень після загибелі свого краянина Старосамбірська міська рада звернулася до районного відділу освіти, щоб там подбали про встановлення пам’ятної таблиці на школі, де вчився убієнний. Тамтешні педагоги ухвалили рішення назвати свою школу іменем Богдана Сольчаника…

Спливло два роки, однак обіцяної меморіальної дошки так і не встановили. Опечалена рідня Богдана Сольчаника сприйняла це як зневагу пам’яті свого сина і брата. Каже, що, будучи прибитою горем, не надокучала «державним мужам». Але згодом зрозуміла, що у старосамбірських кабінетах займаються окозамилюванням.

— У районі навмисно зволікають із встановленням пам’ятного знака, — сказав кореспондентові «Високого Замку» Степан Сольчаник, молодший брат убитого Богдана. — Причетний до цього бездіяння начальник районного відділу освіти Мар’ян Яворський. Він був противником Майдану, під час Революції гідності чинив тиск на освітян Старосамбірщини, які їздили на Майдан. Після перемоги Майдану ховався, щоб його не звільнили. І так пересидів той час — можливо, з кимось домовився. А тепер чинить спротив. Голова райдержадміністрації Микола Цепенда його покриває…

Не побачивши «рухів» з боку старосамбірської влади, родина Сольчаників поскаржилася голові облдержадміністрації Олегу Синютці. Той доручив терміново вирішити питання. У Старому Самборі ініціювали службове розслідування, але «винних у перешкоджанні» не знайшли.

— Дивує пасивність районних чиновників, — обурюється Степан Сольчаник. — Щоб зрушити справу з місця, ми запросили до них відомого скульптора, голову обласного відділення Національної спілки архітекторів Олександра Ярему (автор пам’ятників Юрієві-Змієборцеві перед будинком обласного управління Національної поліції у Львові, Тарасу Шевченку — у Бродах, священику Омеляну Ковчу — у Перемишлянах, меморіалу у польському селі Павлокома. — І. Ф.). Хотіли, щоб на місці скористалися його фаховими порадами, бо у Старому Самборі немає спеціалістів такого рівня. Однак після цієї зустрічі жодного разу зі скульптором так і не сконтактувалися... Родичі кажуть, що кілька разів приходили в райдержадміністрацію, аби дізнатися долю меморіальної таблиці. Там запевняли, що справа посувається. Але показати проект пам’ятної дошки, щоб можна було оцінити його, кошторис, назвати людей, які цим питанням займаються, відмовилися. Продемонстрували лише архівну фотографію Богдана, скачану з Інтернету…

— Вшанувати Богдана Сольчаника треба гідно, бо ця людина для Старого Самбора стала символом духовного оновлення, — ділиться думками львівський скульптор Олександр Ярема. — Можна було б, звичайно, встановити на його честь меморіальну таблицю на фасаді. Але я застеріг, що у разі дощу зображення не буде видно. Порадив у вестибюлі школи обладнати куточок пам’яті — аналогічно до того, який зроблено при вході в УКУ. Там була би і меморіальна дошка, підсвітка і викарбувана цитата громадянської поезії Богдана. Композиція мала би відповідний зміст. Родина з цим задумом погодилася. На жаль, окрім неї, питанням увічнення пам’яті Богдана Сольчаника у Старому Самборі не переймається ніхто. Можливо, ревнують, мовляв, маємо своїх митців, свої думки…

Рідним Богдана Сольчаника увірвався терпець. Вони кажуть, що більше не хочуть допомоги від неповороткого чиновництва — своїми силами, з допомогою меценатів вшанують пам’ять Героя України. Хочуть одного: щоб «бездіяльна влада» перестала піаритися на його імені.

Коментар для «ВЗ»

Микола ЦЕПЕНДА, голова Старосамбірської РДА

Мене звинувачують у всіх гріхах, а я не почуваюся винним. Коли був на посаді заступника міського голови, долучився до того, щоб сім’я Сольчаників (можливо, найпершою в Україні) отримала всі преференції, які належали героям Небесної сотні…

З батьком загиблого Богдана, Зіновієм Степановичем, я спілкуюся постійно. Запевнив його, що виготовимо меморіальну дошку. Але рідні попросили відкласти її встановлення. Хочуть вшанувати Богдана так, як це зроблено в Українському католицькому університеті. Нам не вистачає коштів на такий проект, думали закумулювати їх у підприємців. Треба приблизно 25 тисяч грн., а маємо всього 5 тисяч... Крім Богдана, займаємося вшануванням пам’яті інших 11 земляків, які загинули у зоні АТО. Виготовили у пам’ять про них меморіальні дошки — ніхто не виставляв жодних претензій. Повісили дошки — і добре. А тут нам диктують умови... До Дня Незалежності меморіальну дошку Богданові Сольчанику буде встановлено. У вівторок, 7 червня, районна рада прийняла рішення, яке дозволяє гроші на вшанування наших героїв взяти з районного бюджету. Можливо, хтось родину Сольчаників «накрутив». Розумію, що вони втратили сина, брата. Ще раз запевняю: ми цю справу «розрулимо»...

Фото з домашнього архіву Сольчаників. Старосамбірський район, Львівська область