У Дрогобичі вандали пошкодили пам’ятник Григорію Геврику

Чи допоможуть відеокамери?

На вулицю Горішню Браму, де вже багато років стоїть цей пам’ятник, прибули комунальники. Скинутий вночі бюст з-посеред вулиці забрали, територію довкола пам’ятника швиденько підмели. Це дало свій ефект. Не всі водії, які проїжджають повз місця, де здійснено «атентат», відразу ж помічають, що з пам’ятника, до якого вже звиклося, лише постамент залишився. Потрібно віддати належне поліції: правоохоронці відразу ж зреагували на повідомлення небайдужих дрогобичан. На момент, коли писалися ці рядки, вже проводились слідчі дії. Опитано людей, які могли щось побачити або ж почути. Самі ж вони наразі нічого не коментують. Не виключено, що злочин, якщо пощастить, вдасться швидко розкрити. Допомогти в цьому можуть відеокамери. У мікрорайоні, де прикра подія сталася, деякі з господарів приватних помешкань, подбавши про цілодобову охорону своїх володінь, «електронних сторожів» собі понаставляли.

Кого дратує, кому так сильно не догодив Герой?

Відповідь, мабуть, слід шукати у його біографії, у перипетіях та «згинах» його трагічної долі. Дрогобичанин з діда-прадіда, український патріот. У часи Другої світової війни, ця людина, будучи кулеметником у дивізії «Галичина», потрапила в оточення під Бродами. У полон не здалася, з лещат красноармійців вислизнула. Оминувши всі загородження та пастки, щасливо до рідного Дрогобича добралася, де причаїлася для того, щоб, як у багатьох задокументованих свідоцтвах засвідчено, до лав УПА перебратися. Не судилося. Григорій Геврик послухав своїх батьків, яких «визволителі» записали до складу тих, кого готували на заслання до Сибіру. Їхній порятунок складався з двох варіантів: або син записується добровольцем до червоної армії, або ж однозначно — Сибір. Звісно ж, Григорій послухався найрідніших людей. У червону армію, як пишуть у своїх дослідженнях місцеві краєзнавці, він пішов із тим самим кулеметом, з яким воював проти більшовиків. У боях з гітлерівцями показав себе не тільки влучним, безстрашним стрільцем, а й дуже винахідливим, нестандартним у своїх рішеннях молодшим командиром. Загинув наш краянин 29 березня 1945 року. Був представлений та отримав посмертно звання Героя радянського союзу. Похований на станції Прухуна у Польщі. Згодом, у 1952 році, перепохований на одному з цвинтарів в місті Бельсько-Бяла.

На щастя, гору взяв здоровий глузд

Багато років тому на малій батьківщині Героя йому спорудили пам’ятник.

У сьогоднішньому Дрогобичі, коли почалось масштабне звільнення міста від усіх топонімів та символів тоталітарного режиму російських окупантів, довго не могли визначитись із долею цього пам’ятника, який, якби переміг формальний підхід, підлягав демонтажу. На щастя, гору взяв здоровий глузд. Після багатьох місяців обговорень, участь в яких, крім авторитетних експертів, взяли й жителі Дрогобича, було прийнято зважене, солідарне рішення про збереження пам’ятної споруди. Правда, із незначною «модифікацією». Пам’ятник, прибравши з постаменту старий пропагандистський текст, декомунізували. «Дрогобичанин Григорій Геврик — герой Другої світової війни». Таким є теперішній напис. Здавалося, що в цій історії можна вже крапку ставити. Виявилось, що ні.

Дві версії громадських «детективів»

Пам’ятник комусь дотепер муляє око, заважає. Кому саме — стане відомо після завершення офіційного розслідування. В якому напрямі сконцентрують свої зусилля слідчі, які версії розробляються, хто конкретно під підозру підпадає? Офіційних відповідей на всі ці запитання, звісно ж, немає. Потрібно почекати. У розслідуваннях завжди так. Самі ж дрогобичани, принаймні, ті з них, які прибули на місце інциденту після нічного нападу на пам’ятник та з якими нам вдалося поспілкуватися, у більшості своїй вважають, що вандалів слід шукати у двох середовищах. — або серед тих, хто звик шанувати Григорія Геврика як Героя радянського союзу та до пам’ятника якого вони донедавна, хоч і дуже рідко, але таки носили квіти, або ж, навпаки, серед ображених місцевих «патріотів», які в особі Григорія Геврика бачать зрадника. Друга версія «громадськості» виглядає більш імовірною. На переконання одного з колишніх дрогобицьких правоохоронців із великим досвідом роботи в органах внутрішніх справ, так вказують самі дії вандалів. Вони лише звалили погруддя з постаменту. Апологети «руского міра» у таких випадках інакше діють. Вони, як вважає наш консультант, обов’язково б розмалювали фарбою недавно виведений на постаменті текст «Дрогобичанин Гриогорій Геврик — герой Другої світової війни». Їхні сліди завжди виринають там, де починається пропаганда.