«Трохи по рівчаках їдь. Що ти все по асфальтованих стежках!»

У соцмережах на сторінці невтомної «бджілки"-волонтерки Наталії Кузьми, яка опікується хлопцями і дівчатами, які проходять реабілітацію після поранення, побачила розповідь про Тараса Байдалу. Хлопець — колишній екоактивіст — мобілізувався ще 2014-го. На фронті був піхотинцем і розвідником. Не раз дивився у вічі смерті, але доля була прихильною до нього. Куля пролітала повз, міни вдавалося обходити…

Потім була невелич­ка перерва. Тарас навіть брав участь у миротворчо­му загоні в Африці. Та коли у лю­тому 2022-го московити поперли повномасштабною війною, знову став на захист рідної землі.

В одному з інтерв'ю — ще до поранення — Тарас розповідав, що люди, які пішли захищати країну, дуже свідомі. Вони ніко­ли не продадуть свій голос за гречку. У цьому ж інтерв'ю хло­пець казав, наскільки важливо, щоб суспільство комунікувало з військовими, які повернулися з фронту.

А потім був пекельний Бах­мутський напрямок… Жахливе поранення змінило життя хлоп­ця назавжди. Був у комі, втра­тив зір, частково слух, «полеті­ли» зуби… У Тараса нема кількох пальців на руці. А дівчина, яку кохав і з якою мріяв одружити­ся, почала віддалятися, а потім покинула Тараса.

— Ми познайомилися завдя­ки відомій екоактивістці Оле­ні Жук, — розповіла журналістці «ВЗ» Наталія Кузьма. — Олена у соцмережах написала: «Є вете­ран, який колись любив катати­ся на велосипеді. Велосипедом їздив на роботу. Треба велоси­пед-тандем, щоб разом поката­тись. Хто готовий?».

Наталія Кузьма розповіла про Тараса Байдалу на своїй сторін­ці. Вірила, що знайдеться не­байдужа людина, яка здійснить мрію Тараса, — і хлопець поката­ється. Відгукнулася Надія Тим­ків: «Тандем є!».

— Раніше, у мирному жит­ті, Тарас їздив на велосипеді на роботу, — каже Наталія Кузь­ма. — Звісно, тепер незрячій людині їхати на велосипеді не­можливо. Окрім того, що не ба­чить, ще й не володіє лівою ру­кою. Нам дуже хотілося зробити йому приємність — здійснити його мрію. Страшенно зраділа, коли відгукнулися Надія Тимків і її чоловік Юрій. У них є такий велосипед, а Юрій буде першим номером у тандемі.

Щоб здійснити мрію Тараса, поїхали у Стрийський парк. Та­рас ще й «підстьобував» Юрія: «Трохи по рівчаках їдь. Що ти все по асфальтованих стеж­ках!».

За словами Наталії Кузьми, за горнятком чаю в одному з ресторанів парку Тарас розпові­дав (не скаржився!), що друзів у нього майже нема. З тих, з ким пішов захищати Україну, хтось досі воює, інші стали ангелами. А волонтери не завжди мають час для спілкування.

До розмови долучився бать­ко чотирьох дітей, приватний підприємець, який здійснив мрію Тараса, Юрій Скребець.

— Такий подвійний велоси­пед-тандем, про який писала Наталія Кузьма, є у нас. Ми його придбали торік, щоб з дружи­ною катати дітей. Запропонував свою допомогу, привіз велоси­пед з Краковця до Львова, щоб здійснити бажання цього від­важного хлопця.

— Яка була реакція Тараса, коли з вами проїхав перше коло у парку?

— Ми з Тарасом познайо­милися у день поїздки. Хло­пець виважений, спокійний, по-філософськи ставиться до того, що з ним сталося. Я не бачив на його обличчі ознак захоплен­ня чи, навпаки, розчарування. Коли ми покаталися, я запитав, чи хотів би він повторити поїзд­ку. Тарас відповів, що йому ще треба подумати. Як тільки Тарас захоче знову промчати з вітер­цем, обов’язково виконаю його бажання.