«Навіщо боротися з «мажорами» на факультеті?

Факультет міжнародних відносин ЛНУ ім. Івана Франка святкує 20-річчя. Створювали його на романтично-патріотичній хвилі, з великим натхненням і надіями. Нині це — один з найпопулярніших факультетів вузу. Чим живуть львівські «міжнародні відносини», які плани мають? Про це кореспондент «ВЗ» розпитувала двох деканів — Ігоря Бика та першого декана факультету, а зараз Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Польща Маркіяна Мальського.

Ігор Бик. Факультет народився 1992 року. Ідея його створення належала ректорові університету професору Івану Вакарчуку.

Спочатку працювати було важко. У викладачів не було досвіду викладання необхідних дисциплін, довелося розробляти багато нових курсів. Але не можна сказати, що почали із зовсім чистого аркуша. Факультет творив весь університет: першими кафедрами факультету були кафедра політичної географії і країнознавства, створена на базі географічного факультету, і кафедра міжнародного права, що існувала до цього на юридичному факультеті. Тривалий час навчальний процес на спеціальності «Міжнародні економічні відносини» забезпечували викладачі економічного факультету. До фахівців-географів кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби долучилися випускники та колишні співробітники історичного факультету. Оскільки математика і комп’ютерні науки є важливим складником будь-якої сфери знань, на факультет запросили випускників механіко-математичного факультету та факультету прикладної математики та інформатики. І, звичайно, не можна не згадати факультету іноземних мов та кафедри слов’янської та польської філології філологічного факультету, викладачі та випускники яких забезпечують якісну мовну підготовку наших випускників.

Не вистачало і навчальної літератури. Підручників українською мовою не було. Мали або застарілі, або іншомовні книжки. Тож майже увесь матеріал доводилося надиктовувати. Прийняли рішення — створювати свої підручники. Зараз у нас потужна «колекція» навчальної літератури. Всі навчальні курси забезпечені підручниками, більшість з яких написали наші викладачі. За цими підручниками вчаться не тільки наші студенти, а й студенти інших університетів. Багато підручників отримали престижні нагороди.

— Як шукали своїх перших студентів? Не всі, напевно, розуміли, чого навчатимуть на факультеті...

— Не сказав би, що тодішні абітурієнти не розуміли, чого тут навчатимуть. Україна рік як здобула незалежність, всі розуміли, що створюватимуться дипломатичні структури, потрібні будуть фахівці. Наш перший набір — 49 студентів (зараз у нас їх близько тисячі). Перший набір був тим унікальний, що близько третини студентів вже мали вищу освіту. З людьми, які вже пройшли вищу школу, працювати водночас і складніше, і цікавіше, аніж з вчорашніми школярами, оскільки їхній вибір уже набагато усвідомленіший, а отже, і мотивація до навчання значно сильніша.

Маркіян Мальський. Вважаю, що у 16-17 років вступати в університет зарано. Потрібен певний досвід, щоб людина могла самовизначитися, впевнитися, що вибирає правильних фах. Система освіти реформується, але зараз до нас, на жаль, часто потрапляють непідготовлені студенти. Якщо гуманітаріям легше, то природничі факультети витрачають перший семестр для “лікбезу”, бо інакше не можуть перейти до вивчення серйозніших дисциплін. Ще одна проблема: часто отримуємо невмотивованого студента, який випадково потрапив на факультет. Йому не цікаве це середовище, він не читав літератури про роботу дипломатів, не цікавився найвидатнішими світовими політиками, не розуміє, чому раптом повинен вчити три мови, серед яких литовська чи шведська...

— Серед зареєстрованих у Центрі зайнятості найбільше економістів та юристів. Ви ж готуєте фахівців саме цих спеціальностей. Чи не забагато їх для держави?

Маркіян Мальський. Це не держава вирішує, що якихось фахівців забагато, а якихось замало. Державі бракує хороших економістів та юристів. Якби вони були, у нас би й реформи здійснювалися, і правова система працювала б злагоджено.

— Але все ж держзамовлення вам суттєво врізали...

Ігор Бик. Спершу ми мали 85 державних місць на всі спеціальності. Декілька років тому ця цифра скоротилася до 60. Однак за останні два роки державне замовлення дещо зросло і цього року воно становило 72 бюджетні місця.

— Який відсоток ваших випускників працює за спеціальністю?

Маркіян Мальський. Що означає за спеціальністю? Якщо наш випускник працює в аграрній фірмі, яка успішно вийшла на Варшавський ринок цінних паперів і її акції цінуються, то це за спеціальністю чи ні? Адже формально працює у сільському господарстві. Міжнародне право, з одного боку, вузька, елітна спеціальність, з іншого, намагаємося якомога більше її розширити. Хороший економіст повинен знати не лише принципи роботи національної економіки, повинен розбиратися у світовій економіці, мати добру юридичну базу, знати мови. До слова, у країнах Європи сьогодні немає дипломатичної установи, де б не працювали наші випускники. Серед наших випускників — генеральні консули, радники-посланники, а це один крок до посла. З-понад 700 працівників Міністерства закордонних справ 130 — наші випускники. Серед наших випускників — доктори наук як в Україні, так і за кордоном, працівники органів центральної та місцевої влади, співробітники міжнародних та неурядових організацій, керуючі партнери юридичних фірм, успішні бізнесмени.

— Згадали про елітність. У народі ваш факультет має репутацію «мажорного». Якось боретеся з цим стереотипом?

Маркіян Мальський. Навіщо з ним боротися? Якщо на наш факультет віддають своїх дітей люди зі статусом, які чогось у житті досягли, то це означає добру школу, накладає на нас додаткову відповідальність. Оксфорд і Кембридж не вважають проблемою те, що серед їхніх студентів — діти шейхів і емірів, зрештою, і наші так звані мажори також.

— Чи не почуваються інші діти «скривдженими»?..

Маркіян Мальський. Повірте, цей лоск студент швидко втрачає, якщо не вчиться, не читає, нічого не прагне. Цілком реально, що за звичайним хлопцем із села чи навіть хутора вже з третього курсу почнуть полювати роботодавці. Таких прикладів — багато.

Ігор Бик. Тут знову повертаємося до питання вмотивованості студента. Якщо вибір спеціальності молодою людиною був усвідомленим, то він чи вона не зважає на жодні зовнішні ознаки чи прояви, а наполегливо працює над досягненням поставленої мети.

— В Україні престижні спеціальності коштують у рази дорожче, ніж ті, котрі потребують затрат для підготовки. Ваш факультет — один із найдорожчих в університеті...

Ігор Бик. Безпосередньої участі у формуванні плати за навчання факультет не бере. Хоча, погоджуюся, у нашому випадку на ціну впливає попит. Конкурси на факультет міжнародних відносин — одні з найвищих у вузі, звідси і розмір оплати за навчання.

Маркіян Мальський. Було б добре, якби студент платив за навчання із власної кишені, тоді б ставився до навчання і до вибору професії відповідальніше. І від свого вузу він має право вимагати добрих аудиторій, книг, яскравих викладачів, бо за це заплатив. Згодом він, отримавши якісну освіту, зможе прийти до роботодавця і не соромлячись сказати йому: «Я коштую стільки-то». Нічого поганого у такому підході немає. У будь-якій європейській компанії вас запитають: «Скільки ви хочете заробляти?». Це теж накладає на нас велику відповідальність. Розуміємо, що зобов’язані усе це забезпечити.