У «Службовому романі» Вірочку переписали під Ахеджакову

Фільму Ельдара Рязанова виповнилося сорок років!

Відверта розмова «мимри» з підлеглим Новосельцевим.
Відверта розмова «мимри» з підлеглим Новосельцевим.

40 років тому на екрани вийшла комедія Ельдара Рязанова «Службовий роман». У перші місяці прокату  фільм став популярним, а іскрометні цитати персонажів картини відразу ж перетворилися на крилаті фрази.

«Службовий роман» знятий за п’єсою «Співробітники», яку написали Ельдар Рязанов і Еміль Брагінський лише за місяць. Сценарій до фільму теж став результатом їхньої спільної творчості.

Акторів підібрали дуже швидко, оскільки у Рязанова залишалися цінні «резерви» після кінопроб у попередніх картинах: Світлана Немоляєва пробувалася на роль Наді у фільмі «Іронія долі…». З «Іронією долі» пов’язана і поява у «Службовому романі» Андрія Мягкова та Лії Ахеджакової.

За словами Рязанова, Андрію Мягкову спеціально наліпили такі вуса і дали окуляри в грубій оправі, щоб він на початку фільму був якомога більше схожий на «канцелярську крису», безініціативного слимака. Домогтися цього було непросто, бо два роки перед тим актора полюбили за образ ліричного романтика Жені Лукашина з «Іронії долі».

На роль Калугіної режисер відразу ж призначив Фрейндліх. На щастя, це один з небагатьох випадків у радянському кіно, коли Рязанову без кінопроб і узгоджень через худ­раду дозволили знімати тих акторів, яких він хотів. Для створення правдоподібного образу директорки-мимри режисер і актриса довго шукали відповідний одяг. У закамарках костюмерних «Мосфільму» підбирали незрозумілого кольору і розміру спідниці і піджаки. Але все-таки для завершення образу не вистачало якоїсь деталі. Допоміг випадок. Оператор картини Володимир Нахабцев приніс старі окуляри свого батька. І коли Аліса Фрейндліх їх одягнула, стало зрозуміло — «мимра» готова з’явитися на майданчику.

Олег Басилашвілі бачив себе лише у ролі Новосельцева і всіляко намагався довести це Рязанову. Персонаж з промовистим прізвищем Самохвалов актору не дуже подобався. До речі, на зйомках фільму Басилашвілі мав водити машину, а перед цим він жодного разу не сидів за кермом! Акторові взяли інструктора, однак пройти повний курс майбутнього автомобіліста він так і не встиг. Одного разу Басилашвілі мало не розбив камеру, а іншого — в’їхав в кіоск «Союздрук». Актор зрозумів, що гонорару йому не бачити… Однак його карати не стали.

Спочатку секретарка Вірочка була представлена як заміжня жінка, чоловіка якої повинен був грати актор Олександр Фатюшин. Його герой розривався між дружиною і мотоциклом, через що подружжя постійно сварилося. Встигли зняти кілька сцен з Фатюшиним і Ахеджаковою, але актор несподівано захворів. Тому Вірочці довелося сваритися зі своїм чоловіком по телефону. А озвучував «голос у трубці» Олег Басилашвілі. Щоправда, у п’єсі Віра була молодою довгоногою красунею. Але коли Рязанов і Брагінський писали сценарій для фільму, то Вірочку вони переписали під Ахеджакову. А оскільки зовні вона сильно відрізнялася від довгоногих красунь, її героїні дісталося від секретарки з п’єси тільки те, що вона мала славу модниці. Завдяки чому ми побачили незрівнянну Лію Ахеджакову в ролі законодавиці моди і наставниці мимри в питаннях жіночого флірту.

 «Шурочка з буxгалтерії», актриса Людмила Іванова, до зйомок фільму була головою місцевкому в «Современнике», де тоді служила. Після фільму актриса з посади пішла і стала депутатом. Син актриси після цієї ролі просив маму не приходити за ним до школи, тому що тепер її «ніхто за пристойну людину не приймав».

За словами Ельдара Рязанова, сцена «романтичного застілля» Калугіної і Новосельцева у неї вдома — виняткова імпровізація цих двох акторів, зіграна на вищому рівні акторської майстерності. Також геніальною імпровізацією була незрівнянна сцена звернення Новосельцева з «раціоналізаторською пропозицією» до Калугіної на торжестві у Самохвалова.

 У кабінеті Калугіної годинник завжди показував 9:30 — під час усіх сцен. Ймовірно, він був зіпсований…

Світлану Немоляєву, яка зіграла роль блондинки Рижової «в жахливих розочкаx», знімали в автобусі у справжнісіньку «годину пік» — актриса тоді тільки починала свою кар’єру і в транспорті її не впізнавали. Романтична героїня Світлани Немоляєвої читала вірші Белли Ахмадуліної «О мой застенчивый герой, ты ловко избежал позора».  Їх не видавали, тому актриса кілька років після виходу картини була змушена переписувати вірш від руки і надсилати своїм шанувальникам.

Ще один цікавий момент: бронзовий кінь, якого переносить Новосельцев, раніше був задіяний у фільмі Леоніда Гайдая «Діамантова рука», його ж показали в одній із серій телефільму «Сімнадцять миттєвостей весни», в фільмах «Формула кохання» і «Старий Новий рік». Пізніше той самий  кінь з’явився у фільмі Володимира Меньшова «Ширлі-мирлі».

Слова музичної візитівки фільму — пісні «У природы нет плохой погоды» написав сам Рязанов (за його словами, він перебрав масу варіантів віршів відомих поетів, але так нічого і не знайшов), свій вірш передав композитору фільму Андрію Петрову і сказав, що це вірш англійського поета Вільяма Блейка.