Від поглинання сусідами Словенію вберегла мова

Щойно перемога Дональда Трампа на президентських перегонах у США стала реальністю, у журналістському середовищі Словенії було неабияке пожвавлення. Іще б пак: уперше в історії словенська дівчина Меланія з містечка Ново Место стала першою леді США! Світлини гарної жінки, колишньої моделі, заполонили шпальти словенських газет. Начебто це вона, а не її чоловік, стала президентом Сполучених Штатів... Меланія вже встигла «організувати» скандал — не хоче переїжджати з розкішної Вежі Трампа до скромного за мільярдерськими мірками Білого дому. Тож словенській пресі буде про що писати...

Словенія споріднена з Галичиною як частина колишньої Австро-Угорської імперії. Цісар Франц-Йосип був у містечку Рогашка Слатина на лікуванні, бо в ті часи всі були захоплені лікувальними властивостями мінеральної води. І в наші дні це популярне місце. Туризм у Словенії — велика індустрія. Улітку пляжі Порторожа на Адріатичному морі не бувають порожніми. Тут можна здійснити екскурсію на човні зі скляним днищем і подивитися, як вирощують мідій на підводних плантаціях. Вплив італійської культури в цьому регіоні Словенії відчутний, адже Італія поруч — достатньо здійснити пішохідну прогулянку від Порторожа до містечка Піран. Це 15-20 хвилин. А до Венеції на пароплаві — лише 80 км.

Утім, моря у Словенії небагато — близько 25 км узбережжя. Більш відомими є місцеві зимові курорти для любителів гірськолижного спорту. Гір у Словенії більше, ніж моря, але вони невисокі: зазвичай лижні траси на висоті 1500 метрів. І у цьому Низькі Альпи, які займають значну частину Словенії, нагадують наші Карпати... Море і гори — сезонні курорти, а басейни з теплою водою з термальних джерел працюють цілий рік. Багато нових оздоровчих комплексів з термальними водами з’явилося в усіх куточках Словенії за останні десять років. Є і відомі дива природи: сталактитові печери біля Постойни або каньйон, вздовж якого збудували балкони для туристів, — неподалік озера Блед.

Туризм — важлива, але не вирішальна галузь словенської економіки. В Україні добре відома фірма «Гореньє», що виробляє побутову техніку, а також фармацевтичні фірми «Крка» і «Лек». Був час, коли словенські ліки займали до 40% українського ринку.

Із двох мільйонів населення Словенії понад 90% розмовляють словенською мовою. І не має значення, що прізвища багатьох словенців нагадують про їхнє італійське, австрійське, угорське або хорватське походження. Українці зрозуміють близько 20% словенських слів без словника. Решту можна вивчити за півроку перебування у Словенії. Саме мовна єдність вберегла маленьку націю від поглинання більшими сусідами.

Словенія проголосила незалежність і відокремилася від Югославії 1991 року. Громадянська війна, що охопила значну частину колишньої Югославії, майже не торкнулася словенців. На відміну від Хорватії і Боснії, Словенія не мала спільного кордону з «метрополією», роль якої виконувала Сербія.

Помилкою України та інших країн, що вийшли з СРСР, було те, що вони з радістю сприйняли бажання Росії взяти на себе сплату всіх зовнішніх боргів Союзу. Цією ініціативою Росія, зокрема, одержала в очах Заходу моральне право виставляти рахунки, тобто намагатися зробити новоутворені держави сферою свого впливу... На відміну від Радянського Союзу, після розпаду Югославії її борги були пропорційно поділені між усіма новоутвореними державами. Словенія першою сплатила свою частку боргу колишньої Югославії, тож могла з чистою совістю сказати Сербії: «Ти хто така? Давай, до побачення!».

Приватизація державного майна не призвела у Словенії до створення олігархічних угруповань, хоча колишні партійні боси про себе не забули. Збереглося головне — реальна конкуренція між підприємствами і реальна незалежність державних установ від впливу окремих промислово-фінансових угруповань. Тому податки збиралися у Словенії у повному обсязі, і 2004 року Словенія виконала всі вимоги для вступу до Європейського Союзу.

Реформи, які вдалося здійснити Словенії, вражають. За часів колишньої Югославії тут не було швидкісних автомагістралей. Їх будівництво розпочалося майже з першого дня незалежності, і зараз усі населені пункти наближені до швидкісних автотрас. Вони йдуть від угорського кордону на сході до західного кордону з Італією, а також від моря на півдні до австрійського кордону на півночі.

Реформа охорони здоров’я, від «безоплатного» медичного обслуговування до сучасного страхового, теж відбувалася швидко. Спочатку був створений «Заклад обов’язкового медичного страхування». Усіх роботодавців зобов’язали перераховувати цьому закладу щомісячні внески за всіх найманих працівників. Це дозволило надавати усім словенцям базові медичні послуги. Якщо ж людина хоче мати більше медичних послуг (безоплатні ліки, послуги стоматолога, офтальмолога тощо), то може придбати додаткове страхування. Ця додаткова страхівка коштує 30 євро на місяць. Мінімальна зарплатня — 790 євро, тож додаткова страхівка доступна усім працюючим. Тому словенці краще, ніж більшість народів, захищені від проблем зі здоров’ям.

На початках введення страхової медицини були черги до спеціалістів, які працювали на дорогому обладнанні, наприклад, на магніто-резонансних томографах, — бо в лікарень не було грошей на придбання такої техніки. Згодом проблема вирішилася. Сьогодні, якщо відчуваєте потребу звернутися до медика, то відвідуєте сімейного лікаря, закріпленого за кожною родиною. Це зазвичай терапевт, що встановлює діагноз і виписує скерування до відповідного спеціаліста. Як маєте обидві страхівки, обов’язкову й додаткову, то лікування не пов’язане з додатковими витратами. До речі, у Верховній Раді України зареєстровано законопроект 4981-2, який уже пройшов обговорення у комітетах. Він реформує українську медицину за словенським зразком. Утім, словенці не самі вигадали цю реформу, а взяли як модель медичну систему скандинавських країн.

Світова фінансова криза 2008-2009 років не оминула Словенію. Було втрачено близько ста тисяч робочих місць. Якщо взяти до уваги, що словенців всього два мільйони, криза торкнулася кожної родини. Уряд створив п’ятдесят тисяч нових робочих місць, аби в кожній родині був хоча б один працюючий. Але ці робочі місця не створювали додаткової вартості, тому уряд був змушений вдатися до запозичень. Але словенці ніколи не просили про списання боргів, вони їх сумлінно виплачують!

Словенської кухні як такої, що має відмінності від інших кухонь, мені знайти не вдалося. Радше це страви, популярні у сусідніх народів: італійців, угорців, австрійців, а також переселенців із Боснії, які відкрили багато кнайп швидкого харчування. З продуктів слід відзначити гарбузову олію: тільки в Словенії та Австрії вона завжди присутня на столі.

Якщо вас цікавить вино вищого ґатунку, що не поступається дорогим винам Італії або Франції, але значно дешевше, то не помилитесь, якщо придбаєте каберне совіньйон або мерло від словенського виробника — родини Крістанчіч.