Піти чи залишитись? Ось питання...

Соціологічні опитування, проведені у Британії в першій половині червня, справили на Туманному Альбіоні ефект бомби, що вибухнула. Більшість опитаних схилялася до того, аби 23 червня на референдумі проголосувати за вихід Великої Британії з Європейського Союзу... Кілька днів тому офіційний Лондон зітхнув із полегшенням: 53% респондентів, сказали соціологи, не хочуть говорити ЄС “прощавай”. Але розслаблятися, наголошували ті самі соціологи, не варто. По-перше, перевага противників “Брексіту”, тобто виходу з ЄС (Brexit, від англійських слів Britain та exit - “Британія” та “вихід”), лише трішки більша, ніж статистична похибка. А по-друге, за час до голосування частина британців, які підуть на референдум, може змінити свою думку…

І все ж більшість експертів, серед яких і авторитетні британські букмекери, вважають, що “Брексіту” 23 червня не буде. Як пояснив політолог Марк Леонард, досвід попередніх референдумів у Британії свідчить про таку закономірність: за кілька днів до голосування підтримка громадянами того рішення, яке обіцяє зміни, падає (у нашому випадку зміни - це вихід Британії з Євросоюзу). Поза тим, кажуть експерти, після вбивства депутата Палати громад Джо Кокс, яка агітувала проти “Брексіту”, його прихильникам стало важче проводити свою кампанію.

Російські пропагандисти навіть “теорію змови” придумали. Мовляв, світова мафія спеціально організувала це вбивство, - аби завадити “Брексіту”... Насправді Джо Кокс застрелив фанатик із антиіммігрантськими поглядами - під час зустрічі депутатки з виборцями. Після цього замаху агітаційні кампанії за і проти “Брексіту” на три дні призупинили, що не сподобалося лідерові антиєвропейської Партії незалежності Сполученого Королівства. “Не ототожнюймо вчинку одного божевільного з прагненням половини британців відновити контроль над нашими кордонами”, - написав прихильник “Брексіту”, лідер “незалежників” Найджел Фаредж.

Одним із головних агітаторів проти “Брексіту” є британський прем’єр-міністр Девід Кемерон. За іронією долі, до організації референдуму щодо членства Британії у ЄС чи не найбільше доклався саме Кемерон... Головною тезою виборчої кампанії Консервативної партії, яку він очолює, був спеціальний статус Британії у ЄС. Мовляв, вимагатимемо в Брюсселя особливі умови членства, і в будь-якому разі проведемо референдум... Така кампанія була успішною: на парламентських виборах “торі” впевнено перемогли й сформували однопартійний уряд. Успішними були й переговори Кемерона з Брюсселем про спеціальний статус Британії - Лондон його отримав. (Зокрема, зміни передбачають, що нові мігранти з ЄС матимуть доступ до британських соціальних пільг лише через чотири роки своєї роботи на островах). Тож здавалося, майбутній референдум не таїв у собі небезпеки... Але раптом ідею “Брексіту” стала підтримувати значно більша кількість британців, ніж сподівалися в уряді. Спрацювали аргументи прихильників “Брексіту” щодо райдужних перспектив британської економіки, які начебто чекають на неї після виходу країни з ЄС. (У це “покращення” вірять, зокрема, чимало представників британського бізнесу). Мовляв, друга економіка Євросоюзу (після німецької) “на самоті” не пропаде, і навіть процвітатиме, - бо не матиме євросоюзівських проблем у вигляді напливу біженців чи економічної катастрофи в Греції... Девід Кемерон кинувся рятувати ситуацію. Головний аргумент його агітації - саме господарка. “Запитайте себе: чи справді я чув щось, що переконало мене - “Брексіт” покращить економічну безпеку моєї сім’ї?” - написав Кемерон у статті для Sunday Telegraph.

Допомогу Кемерону надав відомий американський фінансист Джордж Сорос. Він попередив британців: після “Брексіту” «фунт майже напевно впаде різко й швидко». За прогнозами Сороса, валюта Британії здешевшає після “Брексіту” на 15-20% (тобто з рівня 1,46 долара за фунт - до рівня нижче 1,15 долара за фунт). «Один фунт коштуватиме близько одного євро, - підрахував Сорос. - Такий собі спосіб «приєднання» до зони євро, якого в Британії ніхто не хоче».

Крім економічних, “Брексіт”, якби британці його підтримали, мав би серйозні політичні наслідки. Той же Сорос каже, після виходу Британії з ЄС “розпад Європейського Союзу стане практично неминучим»... У Брюсселі таких прогнозів не озвучують, але, судячи з останніх заяв керівників ЄС, перелякалися не на жарт. “Закликаю від імені майже всіх європейців і європейських лідерів - залишайтеся з нами!” - закликав днями британців голова Європейської Ради Дональд Туск.

“Якщо Британія все ж вийде з ЄС, це буде катастрофа. Як для британців, так і для Європейського Союзу, - заявив в інтерв’ю “Європейській правді” колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен. - Політично Лондон втратить вплив, адже британці не будуть присутні у кабінетах, де ухвалюються важливі рішення. У тому числі рішення з тих питань, які матимуть значний вплив на Велику Британію. Я також вважаю, що “Брексіт” створить значний ризик розвалу Британії, адже може спровокувати новий референдум про незалежність Шотландії. Для ЄС це також буде катастрофа. Адже ми, ті, хто прагне реформування Євросоюзу, втратимо голос на користь реформ. ЄС загалом втратить глобальну перспективу, яка завжди була властивою Великій Британії”. Водночас, за словами Расмуссена, “виходу Британії з ЄС аплодуватимуть у Кремлі”, бо “Путін розглядатиме це як слабкість”. Розвалити Євросоюз - велика мрія Путіна, і “Брексіт” став би кроком до її здійснення.

Нічого доброго не приніс би “Брексіт” і Україні. У “старій” Європі Лондон є найбільш послідовним союзником Києва, зокрема, підтримує ідею про майбутнє членство Києва в Євросоюзі. Відсутність голосу Британії у євросоюзівському “хорі” зробило би цей “хор” більш проросійським. (А серед “співаків” і нині не бракує тих, хто прагне негайного відновлення повноцінної співпраці з Кремлем). Продовження санкцій проти Кремля, запроваджених ЄС за анексію Криму й частини Донбасу, без Британії було би практично неможливим. Та й загалом, після потужного політичного землетрусу, яким би став вихід Британії з ЄС, євро­спільноті було би не до наших проблем…

Карикатура bruceonpolitics.com