Кінологиня Лариса Борисенко: «Всі зниклі мають бути знайдені, загиблі - належно поховані»

…Мороз, завірюха, сильний вітер, що збиває з ніг. Збиті в кров і порізані лапи собак, закляклі від холоду руки і ноги кінологів, балансування на обледенілих уламках цегли та гострих шматках арматури серед руїн розбитих будинків. У цих надзвичайно важких умовах доводиться працювати взимку Павлоградському пошуково-рятувальному кінологічному загону «Антарєс». Так було і на початку січня, коли вони разом з рятувальниками та поліцією виїхали на Донеччину, аби ідентифікувати жертв ракетного обстрілу росіянами Покровського району 6 січня.

Результат — 11 загиблих цивільних

«Механізм пошукової роботи такий: якщо собаки з „Антарєса“ або рятувальники знаходять рештки тіл загиблих, підключаються слідчі та криміналісти Нацполіції, — пояснює Олександра Гаврилко, керівниця відділу комунікації поліції Донецької області. — Вони оглядають ці рештки, після чого вилучають біологічні матеріали. Далі за допомогою генетичного аналізатора ANDE 6C проводять ідентифікацію осіб».
Пошуково-рятувальна експедиція у Покровському районі тривала три доби. Живих на обох локаціях не виявилося. На руїнах знайшли понад сотню решток тіл. Всіх ідентифікували. Ракетний обстріл забрав життя 11 мирних людей. Серед них 5 дітей, наймолодшій дівчинці було лише три роки.

За словами керівниці Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону «Антарєс» Лариси Борисенко, у такі відрядження з пошуку живих або мертвих вони виїжджають постійно. Лише торік волонтери «Антарєсу» разом зі своїми чотирилапими помічниками провели в експедиціях по Україні майже 150 діб.

Рятують живих, знаходять мертвих

Розроблена кінологами загону десять років тому і перевірена на практиці пошукова методика дуже дієва. І часто лише на «Антарєс» покладають останню надію. Їхні собаки натреновані шукати і живих людей, і виявляти мертвих або їх останки будь-якої давності.

«Наш Павлоградський пошуково-рятувальний кінологічний загін — громадська організація, що працює на волонтерських засадах, — розповідає Лариса Борисенко, кінолог з 40-річним досвідом. — Заснували ми його 2008 року для пошуку живих людей в умовах техногенних завалів та природнього середовища. На жаль, часто траплялись випадки, коли нас викликали запізно, і зниклих виявляли вже мертвими. Тоді ми зрозуміли, що маємо готувати універсальних собак — тобто тих, що будуть вміти шукати і живих, і загиблих, і фрагменти тіл. Кожна людина має бути знайдена і належно похована — це повага до мертвих».

За словами пані Лариси, методику і зразки «запахів смерті» для тренування псів волонтери «Антарєсу» створювали самі. Результати перевищили сподівання — чотирилапі пошуковці навчилися виявляти мертвих та фрагменти тіл навіть сторічної давності. Були випадки, що розумні песики знаходили залишки людської плоті навіть на глибині 1,5−2 метри. Рекордсменкою стала бельгійська вівчарка Спаркі, власницею якої є Лариса Борисенко. На її рахунку 3 живих людей та 150 мертвих і їхніх решток.

Після коми й операцій — до роботи

Співпрацюють павлоградські кінологи не лише з рятувальниками і поліцією. «Антарєс» — єдина в країні кінологічна організація, яка під керівництвом Генштабу Збройних Сил України бере участь у гуманітарному проєкті з пошуку тіл загиблих воїнів «На щиті». Експедиції у місця обстрілів або райони, де недавно велись бойові дії, вкрай небезпечні і пов’язані з неабияким ризиком для життя. Так сталося і з самою керівницею загону. Дивом залишившись живою після тяжких поранень, переживши кому та численні операції, подолавши біль, розпач та депресії, після реабілітації ця мужня жінка знайшла в собі сили повернутись до улюбленої роботи.

«Це сталося 26 березня минулого року, 10 місяців тому, — згадує Лариса Борисенко. — У Харківській області наша група, яка шукала тіла загиблих, натрапила на „розтяжку“ — вибуховий пристрій, що здетонував. Було травмовано три людини і бельгійська вівчарка Беша. Мої травми виявились найважчими. Отямившись, навіть не розуміючи, в якому я стані, я дала собі слово, що повернусь до роботи. Без перебільшення, це справа мого життя. І це мене мотивує. На сьогодні я маю інвалідність другої групи. Але продовжую проходити реабілітацію. Це боляче, складно, однак прогрес є. І я вже виїжджаю на пошукові місії».

Песики, що піднімають настрій

Окрім пошуку живих і мертвих людей, ще одним напрямком діяльності загону «Антарєс» є каністер-терапія або візитерство. Павлоградські кінологи разом зі своїми чотирилапими помічниками ще з 2009 року працюють у реабілітаційних центрах, дитячих будинках, спецшколах. А віднедавна вони завжди бажані гості у відділенні фізичної та реабілітаційної медицини Дніпровської міської лікарні № 4. Фахівці цього закладу допомагають якнайшвидше повернутись до повноцінного життя керівниці «Антарєсу». А чотирилапі загону під час сеансів каністер-терапії піднімають настрій його пацієнтам.

«Собаки сподобались, емоції зашкалюють! — ділиться враженнями Вікторія Пархоменко, пацієнтка відділення реабілітаційної медицини. — Від них така енергетика позитивна! Саме те, що треба таким людям у лікарні, як ми. Такі заходи сприяють одужанню! Маленькі створіння роблять велику справу».

Зараз у складі пошуково-рятувального загону є 10 універсальних собак, які однаково добре шукають і живих, і мертвих людей або фрагменти тіл. Ще 5 песиків разом зі своїми провідниками активно опановують цей напрям. 4 собаки готують для пошуку живих. На каністер-терапевтичному напрямку- понад 10 чотирилапих. Ця робота дуже потрібна, тому набір до пошуково-рятувального кінологічного загону у Павлограді триває. За словами його керівниці, охочі навчатися за унікальною методикою пошуку загиблих є не лише з України, а й з-за кордону.

Людмила Приймачук