«Для Яценюка важливий піар-ефект. І він його досяг»

Навіть після дошкульного падіння загартовані політики уміють піднятися. Сказане стосується і Арсенія Яценюка, якого дехто поквапився записати у “збиті льотчики”. Минуло 15 місяців від часу його відставки з посади прем’єр-міністра, але ні у кого з експертів не повернеться язик сказати, що лідер «Народного фронту» пішов у політичне небуття, що його слід викреслити зі списку вітчизняного бомонду. Яценюк незримо присутній у вищому дивізіоні української політики. Зустрічається з впливовими особами, в тому числі - з-за кордону, робить резонансні публічні заяви. Зокрема, на спеціальному засіданні Кабміну з нагоди 100-ліття утворення першого українського уряду запропонував внести зміни у Конституцію, за якими всю виконавчу владу слід було би сконцентрувати у руках прем’єра. А президенту відводили би церемоніальну функцію, він втрачав би багато повноважень, залишався би таким собі «арбітром нації»...

- Чи не означає цей виступ екс-прем’єра, що Яценюк зробив заявку на активне повернення у велику політику? - таке запитання кореспондент «Високого Замку» адресував керівнику Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимиру Фесенку.

- А Яценюк з неї і не відходив. Так, він вже не має посади у владі, проте залишається лідером “Народного фронту”, другої за впливом партії. Можливо, став менш помітним в інформаційному просторі, але час від часу там з’являється. Я б не казав, що Яценюк кудись подівся, кудись зник з великої української політики - трішки відійшов у тінь...

Ідею Яценюка про зміни до Конституції можна розглядати у контексті початку його якоїсь політико-ідеологічної кампанії. За умови - що ця активність зберігатиметься і надалі. А щодо самих ініціатив — Арсеній Яценюк висловлює їх не вперше. Зокрема, виступав на цю тему ще навесні 2014 року, коли був прем’єр-міністром (Порошенко на той час ще не став президентом). Зараз же говорить про це більш активно і, можливо, більш різко, саме тому ці ініціативи набули такого резонансу, в них почали шукати якісь таємні смисли.

Для Яценюка важливий, насамперед, піар-ефект. Його він досяг. Можливо, хоче також “застовпити” за собою цю пропозицію, стати її ідеологом. Це теж функція політична, яка може відповідати його особистим політичним інтересам. У нинішніх умовах Арсеній Петрович не може претендувати на успішну участь у президентській кампанії 2019 року. А от у разі союзу з «Блоком Петра Порошенка», іншими політичними силами він (якщо пройде у склад наступного парламенту) може втретє розраховувати на посаду глави уряду. Зробити це буде вкрай непросто, але такий варіант набагато реалістичніший, ніж боротьба за крісло глави держави.

Ну і, нарешті, - не секрет, що завдяки ідеї Яценюка хочуть нейтралізувати потенційні ризики перемоги на президентських виборах «неприйнятного» кандидата.

- Розшифруйте свою думку...

- Таким «неприйнятним» кандидатом розглядають, першою чергою, Юлію Тимошенко. Це може стосуватися і деяких інших фігур, які здатні «нести загрозу стабільності», або, скажемо так, впливу нинішніх представників влади. Маю на увазі Олега Ляшка, лідерів «Опоблоку».

Озвучувана раніше Яценюком ідея конституційних змін зараз набула для нього більшої актуальності. Завдяки цій ідеї він хоче не стільки повернутися у велику політику, скільки - в інформаційний простір.

- Подейкують, цими конституційними ініціативами Яценюк завдав прихованого удару по Порошенку...

- Гадати можна що завгодно. Скажіть, як заява Яценюка вплинула на позиції президента? Ніяк! Реалізувати конституційні ініціативи Арсеній Петрович чи будь-хто інший може лише за підтримки у парламенті «Блоку Петра Порошенка». Відтак на даний момент заяви Яценюка не несуть жодної загрози для чинного глави держави.

- Яценюк публічно зробив кілька компліментів прем’єр-міністру Гройсману. Це наштовхує на думку, що колишній прем’єр може піти в уявний політичний проект чинного прем’єра...

- Справді, Володимир Борисович зараз дуже активний. Але він зосереджений на діяльності своєї урядової команди. Думаю, він достатньо щирий, коли каже, що не має президентських амбіцій. Бо і рейтинги у нього такі, що не дозволяють боротися за посаду президента. А от успішна діяльність на посаді прем’єра може дати такі шанси на майбутнє. Для Гройсмана зараз треба не бавитися у політичні ігри, бо це для нього може бути небезпечно.

Але, поза сумнівом, спостерігається певне зближення між Яценюком і Гройсманом. Є тактичний союз між ними. Це вигідно обом. Я назвав би його прагматичним - не стратегічним союзом. Не йдеться про створення спільної партії. Навпаки, у “Народному фронті” пропонують створити спільну партію з “БПП”, а не з Гройсманом. Гройсману зараз зарано навіть висловлювати ідею про якийсь партпроект. Для нього важливо залишитися на посаді прем’єр- міністра. І в цьому сенсі йому важлива підтримка “Народного фронту”. Без неї він стає занадто залежним від президентської партії. будь-якої миті його можуть усунути з посади. Якщо є підтримка “Народного фронту”, то Гройсман почувається більш стабільно.

Крім того, не забуваймо: Арсеній Петрович, незважаючи на його молодість, - досвідчений політик, фаховий юрист і економіст. Тому його поради можуть бути дуже корисними для Гройсмана- прем’єра.

А для Яценюка і «Народного фронту» Гройсман важливий як певна противага, як елемент балансу інтересів у нинішній владі. Разом з прем’єр-міністром вони можуть протистояти тиску з боку окремих людей президентської команди. У цьому союзі “Народний фронт” може уникати зменшення своїх впливів і в уряді, і в парламенті. Таким чином Гройсман може страхуватися, перш за все, у Кабміні. Йдеться про взаємовигідний тактичний союз. Не думаю, що він буде стратегічним. В усякому разі, всі учасники цих політичних відносин визначатимуться зі своїм політичним майбутнім (як саме іти на вибори - разом чи окремо) аж у 2019 році. Не раніше кінця 2018-го. Але не зараз. Тому я не перебільшував би значення нинішнього зближення Яценюка і Гройсмана.

Фото з архіву «ВЗ».